пʼятниця, 09 листопада 2012 07:15

"У мене була тіко одна дівчина — жирна, страшна і ходила, як качка"

Автор: фото: Вікторія МАРЦЕНЮК
  Зліва направо стоять Олександр Зозуля, Михайло Бондаренко та В’ячеслав Козаков із села Семенки на Вінниччині. Чоловіки холостякують. Утрьох працюють на місцевій фермі
Зліва направо стоять Олександр Зозуля, Михайло Бондаренко та В’ячеслав Козаков із села Семенки на Вінниччині. Чоловіки холостякують. Утрьох працюють на місцевій фермі

Семенки Немирівського району Вінницької області називають селом холостяків.

Зі 100 чоловіків 40 — неодружені. Сюди автобус не ходить. Від траси Немирів — Гайсин 3 км дістаюся пішки.

У центрі Семенків зустрічаю 73-річну Лідію Стрільчук. Запитую в неї, хто найзавидніший жених у селі.

— Сірожа Маєвський самий завідний і толковий, — відказує одразу. — Їхня хата отамо в кінці центральної вулиці.

Іду вул. Леніна. Будинок Маєвських одноповерховий, але найбільший у селі. На подвір'ї кілька курників та великий сарай, із десяток бідонів для молока. Сергієві 40 років. Він живе з батьками, єдина дитина. Служив у морфлоті. Тримає і продає худобу.

Гукаю кілька хвилин його. На крик із сараю виходить мати 60-річна Галина Маєвська.

— Сірожі нема, він у магазин пішов, — витирає руки брудним рушником Галина Василівна. — Він у мене хазяйновитий, усе господарство на ньому. Є 10 корів, чотири свині, двоє коней, гуси, кури, індики. Дуже любить блєск і чистоту. Як я заслабла і в больніці лежала, то він повистірував всьо, розвішав, поприбирав. Люди дивувались, шо хлопець і так усе вміє. І приготовить він шо ти хотіш. Тіки не вміє тіста замісити, а так любе блюдо. Дуже любить м'ясо.

Розмовляємо надворі. До хати господиня не запрошує, каже, що не має часу.

— Обідня дійка, корови стоять недоєні. Син всьо помагає — і нагодує, і молоко поносить. Останнього разу серйозні стосунки у Сергія були п'ять років тому. В нього в молодості стіко дівчат було — гарні, хароші. А як доходило до женітьби, наче хто рукою відводив тих дітей од нього. Но він всєгда дівчат сам кидав. Я в його лічну жизнь не лізу, бо скаже, шо жінку не ту йому підібрала.

— Останню помню, це дівчина Таня, одногодка його, приїжала на канікули до бабушки, сусідки нашої. Жила в Шаргороді. Літом вона в нас днювала і ночувала. Але розійшлися, шось йому не понравилось. Вона вже вишла замуж, має дві дівчинки — Наташу і Таню. А мій Сірожка сам. Ходив до клубу, зараз, правда, трохи рідше. Негулящий він, пізніше 12 додому не приходить. Прокидається щоранку о четвертій. Коли залишається вдома, лягає спати у дев'ять-десять вечора. У вільний час ходить до друзів на інший край села. Або дома дивиться телевізор чи грає із пастухом Вітьою у шахмати.

Сусіди говорять, Сергій не одружився через батьків.

— Він часом випиває, як і всі тутешні чоловіки. Гарно вдівається. Сірожа роботяща дитина, путній, ой путній хлопець, — розповідає сусідка Марія. — Тіко шо не оженяний до сих пір. Чось мама його вибирала, вони думали, не знати шо за нього піде. А тепер він ввійшов у старість, уже молода не піде, а старі — заміжні.

Сергій Маєвський із товаришем Василем Вуликом розважаються "на пєрєєзді", що за 5 км від села — у шинку біля залізничної колії.

— Сюди всі з'їжджаються, хто має гроші. Там діскотєка, бар, дєвочки, — розказує Василь. Він рибалка, розлучився 10 років тому. — Сірожа може викинути за вечір 7-8 тисяч гривень. Ні на що не жаліє, всіх поугощає. Він напивається так, шо на ногах не стоїть, а я ж то з дівками за нього і за себе не буду. Вообще він стіки робить біля того хазяйства, шо йому положено по вечорах розслабитись.

Відпочивати у кафе чоловіки їздять щонайменше двічі на тиждень.

— Путніх дівчат, для сім'ї в нас тут немає — так, розважатись. Вони за пузир на все готові, — говорить 28-річний Валерій, спирається на мотоцикл. Живе з батьками. — Тут на трасі й за гроші дівки стоять. Чув, шо найдорожча Свєтка.

— Ой там і Свєтка! — вигукує Василь. Руками намагається показати силует жінки. — Дуже гарна, худа блондиночка. Нам нравляться брюнетки не жирні й не худі — апетитні. Главне, щоб добра, порядна, понятліва, нєжна була.

На вул. Леніна стоїть старий будинок пастуха, який працює у Маєвського.

— Цю хату мені хазяїн купив за 6 тисяч гривень наперед. Ше місяць лишився відробити, бо платить мені по 1,5 тищі за місяць, — розказує 28-річний Віктор Булавенко. Худобу жене щодня без вихідних, двічі на день. Неодружений. — Хочу одружитися, але в селі немає для мене дівчини. Мені би просту, але сімпатічну дєвушку.  В мене була тіко одна — жирна, страшна і ходила, як качка. Бігала за мною, але я не поступився.

Зараз ви читаєте новину «"У мене була тіко одна дівчина — жирна, страшна і ходила, як качка"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

7

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути