Тіматі ходить без трусів

 

Репер 26-річний Тіматі (справжнє ім"я Тимурчег Ельдарович Юнусов. — "ГПУ") приїхав до Києва на приватну вечірку. Зупинився у готелі "Гаятт". 

— Я білизну влітку не ношу, жарко, — розправляє широкі штани й сідає за столик. — Узимку можу просторі труси з бавовни одягнути, сімейки. Дівчатам білизну рідко дарую, бо якщо низ вибрати можна без проблем, то з верхом легко помилитися. Подобається жіноча білизна фірми "Вікторія Сікрет", там є зовсім прозорі моделі. Одного разу подарував своїй дівчині флюоресцентний набір, він світився у темряві.

Каже, що зустрічався з багатьма, були серед них українки.

— О, українки, — голосно зітхає. — Вони настільки хороші, що я через них зривав концерти, запізнювався на зйомки. Нещодавно приїхав в Одесу на три дні й зустрів подругу-киянку. Застряв з нею в Одесі ще на кілька днів, хоч у інших містах в мене були заплановані зустрічі. Можливо, когось із українок узяв би за дружину. Вони такі веселі, люблять сміятися, легко знайомляться. Навіть занадто. Київ вважають столицею секс-туризму.

В останньому кліпі на пісню "Сколько стоит любовь" Тіматі грає жінку.

— Мені хотілося відчути на якийсь час себе жінкою. Піймати пластику тіла. Зрозуміти, як рухається. Спробувати походити на каблуках, полежати у ванні з піною. Чоловікам це не дано. Вперше я закохався під час навчання в інституті. Кілька разів бачив дівчину на тусовках. Старався частіше попадатися їй на очі, робив якісь дурниці, аби мене помітила. Потім  запрошував її гуляти в парку, ходили на виставки. Їй сподобався, бо був поганим хлопчиком, а вона була хорошою дівчинкою. Та за два місяці мені захотілося більшого, і я став зустрічатися ще й з її подругою. Вона дізналася майже одразу. Образилася і сказала "до побачення". Я й зараз не готовий до серйозних стосунків.

Тіматі не може всидіти на місці. Відкидається на стільці, поправляє блайзер.

Київ вважають столицею секс-туризму

— Думаю, до років 30 я дозрію, щоб створити сім"ю. Моя дівчина обов"язково має вміти грамотно готувати. Щоб на столі були риба, м"ясо, каші, супи, салати, сир із медом і пироги. Не терплю наглості. Люблю, коли гарно одягається, не обов"язково в дорогі речі. Хочу мати дітей, дозволятиму їм робити помилки.

Хитає головою, ніби вирішує, чи розповідати.

— Я в дитинстві був розбишакою. У сьомому класі спалив класний журнал, бо мав погані оцінки з математики. Мене могли лишити на другий рік. Батьки у мене були заможні: папа працював дипломатом, мама музикантом. Але кишенькових грошей багато не давали. Мій друг улаштувався на касу в першому ленінградському "МакДональдзі". Тоді люди по 4 години стояли в черзі, аби купити гамбургер. Я підходив до крутих братків, які під"їжджали на машині. Пропонував їм принести замовлення без черги. Якщо вони купували їжі на 30 рублів, із них брав 60. Виручку з другом ділили. Спускали все на газовану воду, кіно й атракціони.

Простягає вкриті татуюванням руки. Підіймає майку, показує, що спина та груди також розмальовані.

— Ось це тату, — показує на груди, — я зробив після місячного затемнення. Мене воно так вразило, що я взяв собі псевдонім — Блек Стар (англ. "чорна зірка". — "ГПУ"). Є татуювання на честь мами. Дівчачих імен у мене на тілі не було й не буде.

×