— Після того випадку пообіцяла собі на заробітках подруг не заводити, інакше можна залишитися без сім'ї, — каже 50-річна Ганна Колос із міста Бурштин Галицького району Івано-Франківщини.
Вона мало не розлучилася з чоловіком через товаришку, коли взяла на себе її провину.
— З Ірою ми зналися довший час, бо жили в одному містечку. У Римі зустрілися на виході з української церкви, — розказує Ганна.
— Іра мені пожалілася, що в Італії вже кілька тижнів, а роботи й житла знайти не може. Я працювала в готелі. Тому взяла її до себе пожити. Через місяць вона знайшла роботу і з'їхала. А ще через місяць попросила у мене здавати їй кімнату для побачень із коханцями. Знаходила собі старих, але ще спроможних на любов італійців, і вела до мене в готель. Я пускала, бо жаліла її, навіть грошей не брала.
В Італії працює також моя зовиця — сестра чоловіка. Вона часто приходила в гості. Якось застукала мене з іншим. Ірка привела до мене свого чергового коханця-італійця. Вільних місць у готелі не було, я пустила їх до себе в кімнату. За якийсь час подружка вибігла за продуктами в магазин. Чи пішов її італієць, я не знала. Зайшла в кімнату, щоб переодягтися. Зняла плаття. В той момент у двері постукала чоловікова сестра. Коли увійшла, з ванни в ту ж мить вийшов старий італієць, підперезаний лише рушником. Марія слова мовити не могла. За кілька хвилин з магазину повернулася Іра. Але замість того, аби взяти свій гріх на себе, перед Марійкою почала спирати на мене того італійця. Із чоловіковою сестрою вони вчилися в паралельних класах, не хотіла виглядати гулящою. Марія звинуватила мене у зраді її брата.
Того ж вечора мені з дому подзвонив чоловік. Сказав, що можу до нього не повертатися. Я кинула роботу в Римі і поїхала додому рятувати сім'ю. Чоловік і слухати мене спочатку не хотів, але за кілька тижнів повірив і простив. А людям я більше не довіряю. Такої підлості не чекала.
6 
1
Коментарі