— Який гостинець принести Жоріку? — питаю по телефону у київського ветеринара 49-річного Віталія ПЕТРЕНКА, господаря 10-місячного єнота. Каже, тварина любить арахіс і банани.
Віталій Петренко разом із Жоріком живуть у двокімнатній квартирі на столичній Оболоні. Єнот підходить до сумки, яку ставлю на поличку. Торкається її лапами, намагається відкрити.
— Коли Жорік був маленький, завжди зустрічав мене біля дверей, — розповідає господар. — Зараз теж це робить, але вже без обіймів. Щоразу перевіряє сумку — дивиться, що я йому приніс. Єноти — щось середнє між котом, собакою, мавпою, ведмедем та дитиною. До собачого послуху їм далеко. Їх можна навчити деяким трюкам, але працюватимуть лише за їжу.
Чоловік викладає у миску арахіс і порізані банани. Жорік сідає біля неї. Лапками кладе їжу до рота.
— Якщо єноти знаходяться в кімнаті зі звичайними предметами — знищать усе, — Віталій показує кімнату із підвісними будиночками, гойдалкою і драбиною. Її облаштував для єнотів. — Можуть пожувати пульт від телевізора, погризти батарейки, виколупати кнопки із комп'ютерної клавіатури. Кухню від єнотів завжди зачиняв, але якось Семен туди пробрався. Розкидано було все: цукор, кава, крупи, каструлі, вазони. Одяг від них теж ховаю. Сімка любила "прати". Якось "випрала" джинси у мисці з водою. Якщо на одязі є ґудзики, відірвуть або відкусять обов'язково. Якщо на шнурках чи на куртках є пластикові запобіжники — згризуть.
Жорік — четвертий єнот Петренка. Першого він завів 2011-го.
— Віддав за нього 850 доларів. Назвав Семеном, — розповідає. — Коли він був малий, рот не закривався — постійно хотів їсти. Годував його сучим молоком (суміш для штучного вигодовування цуценят. — ГПУ), в яке додавав цукор. Потім став вводити м'ясо, сир, йогурти. Єноти — всеїдні хижаки. Їм не можна давати солоне та гостре. Слід обмежувати у солодкому. Бо до цієї їжі звикають, від іншої потім відмовляються. Вода в єнотів має бути постійно: п'ють мало, але завжди мочать лапки. Цікаво було спостерігати, як вони "миють" вівсяне печиво. У воді воно перетворюється на кисіль.
Через п'ять років чоловік приніс додому єнотів Фросю та Сімку.
— Поки вони маленькі, постійно ходять за ногами господаря. Коли виростають, треба вже ходити за ними. Якось гуляв із Семеном на вулиці. Він заліз високо на дерево — чим вище, тим безпечніше вони почуваються. Зняти його не міг, бо найнижча гілка була на висоті 5 метрів. Сподівався, що він таки злізе, коли захоче їсти чи замерзне. Вгорі Семен просидів 32 години. Щоб зняти його, зробив драбину з мотузок.
Два роки тому віддав Семена до одеського розплідника, бо той став агресивним. Слідом за ним відправив туди Фросю та Сімку.
— Семен почав проявляти агресію лише у шість років, — розповідає. — Тільки-но мене бачив — ішов в атаку. Жити з ним далі було нереально. Із самками теж довелося попрощатися — в період гону ставали агресивними. Фрося якось хотіла вкусити за ногу. Не вийшло, бо був взутий. Удруге прокусила артерію — весь коридор був у крові. Коли віддавав Фросю в розплідник, у її погляді читалося: "Що ж ти робиш?" Той погляд і досі вивертає мені душу. Щоб відволіктися, взяв собі Жоріка.
Єнот лапкою мацає мою руку. Кусає за лікоть.
— Лікті та коліна — його найулюбленіші місця, — говорить Петренко. — Він кусається змалку, сподіваюся, з віком минеться. Не розмахуйте руками, бо сприймає це як гру.
Віталій відтягує Жоріка і шльопає його по спині. Той ховається під диван.
— Йому не боляче, — говорить. — У єнотів хороший підшкірний жир, в якому немає нервових закінчень. Тому ці хлопки — ніби пил вибиваєш.
За знімальний день платили 800 гривень
Єнот Семен знімався у музичних кліпах, рекламі, серіалах "Київ вдень та вночі" і "Той, хто не спить". За знімальний день отримував 800 грн.
— Навіть не думав, що єнот працюватиме, та для Семена акторство стало справжньою професією, — розповідає Віталій Петренко. — Іноді його було важко знімати: якщо не захоче, примусити неможливо. Семен працював за смаколики: печиво, цукерки, сосиски. Звечора його не годував, тому він у всіх кадрах жує. В роликах, де він полоскав білизну, в тканині завжди була захована їжа — перебирав лапками, щоб її знайти. Лапами вони не полощуть, а труть, бо на дотик визначають, чи їстівний продукт. У єнотів смакові рецептори знаходяться на кінчиках пальців. Можуть визначити, порожній молюск чи повний, цілий горіх чи ні. Фрося лапками визначала, чи свіже яйце.
2 
1
Коментарі