"Із чоловіком прожили у шлюбі 50 років, — пише 70-річна Любов Іванівна з Полтавщини. — 2014-го його не стало. Я залишилася сама в хаті. Син наш помер ще молодим від нещасного випадку. Невістка з двома онуками переїхала жити в іншу область. Нікому мені допомогти, бо дочка теж живе далеко. Онуці 25 років, а досі незаміжня. Мала хлопця. Думали, що то її доля. Поїхав на заробітки в Москву та повернувся зовсім іншою людиною. Став агресивним, може обізвати всяко й руку підняти. Внучка хоче з ним порвати, а той погрожує: "Ти або моя, або нічия". Я планувала продати свою хату й переїхати жити до дочки. Але зятя боюся. Він, коли вип'є, теж робиться агресивним".

Листи коментує київський біо­енергетик Мирослав Олійник.

— Онука з хлопцем розійдеться. Він деякий час нагадуватиме про себе. Може погрожу­вати і з'являтися в гості без попередження. Але це не привід давати йому другий шанс і погоджуватися на одруження. Шлюб із ним не триватиме довго. Переїжджати до доньки теж не раджу. Шкодуватимете про це. Життя з дітьми здаватиметься нестерпним. Сумуватимете за рідною оселею. Не варто продавати хату. Тут почуваєтеся господинею. Від самотності розрадить подруга, яка живе по сусідству.

"Не можу здолати депресію, — пише львів'янка 32-річна Наталія. — Часто сняться кошмари. Востаннє мала роман кілька років тому. Коли ми розійшлися, хлопець вийшов із подвір'я і зачинив за собою хвіртку. Мої батьки кажуть, що через це я більше не можу знайти пари. Той хлопець два роки тому одружився, але за півроку розлучився. Тепер знову сам, і я теж. Одна жінка сказала мені: "Ви були створені одне для одного. Якби тоді не розійшлися, в обох усе було б добре. Але хтось вас захотів розлучити". Недавно я була на весіллі. Коли наречена почала обтанцьовувати дівчат, із моєї голови упав вельон".

Біоенергетик запалює три свічки. Сканує долонею фото Наталії. Вона худа й висока, з тонко вищипаними бровами.

— Не вірте у забобони. Ви є ковалем власного щастя. Якщо почуття до чоловіка залишилися, чому б не почати все заново? Візьміть ініціативу у свої руки й запросіть знайомого на зустріч. Під час побачення зрозумієте, чи варто зав'язувати з ним стосунки вдруге. Без пари не залишитеся. Поруч є ще один чоловік, який вартий вашої уваги та заслуговує на щось більше, ніж дружба.

"З Олексієм виростили чотирьох дітей, — пише Любов Леонідівна із Рівненщини. — Був турботливий господар, доки друзі не підсадили на стакан. Двічі кодували, але марно. До випивки повертався. У запої йшов регулярно. Через це вигнали з роботи. Почав виносити з хати гроші та речі. Я поїхала в Польщу, щоб зібрати копійку. Купила йому нове зимове пальто. Він виміняв його в сусіда на дві пляшки горілки. Торік ­Льоші не стало. Напився, повертався додому. Присів під воротами й заснув. У такому положенні знайшли його на ранок. Замерз. А сусід, який йому тоді наливав, не постидався на похорон прийти. Продовжує торгувати горілкою і споювати молодь у селі".

— Жалкуєте, що не вилікували чоловіка від алкоголізму. Досить картати себе сумнівами та звинуваченнями. Зробили все, що було в ваших силах. Минув рік, та легше не стало. Найбільшу образу тримаєте на сусіда, який підпоював коханого. Навесні запропонують роботу за кордоном. Це допоможе на деякий час відволіктися від думок про пережите. За зароблені гроші допоможете купити хату молодшій доньці.

"Усе життя мене переслідує туга за батьком, — пише киянка Лідія Андріївна, 81 рік. — Його арештували на заводі, де працював. Сталося це 16 березня 1938‑го. Мамі тоді було 26 років, мені — 2. Батько загинув у таборі ГУЛАГу, в Перм­ській області Росії. Пробувала розшукати його могилу, але марно. Отримала відповідь, що місце захоронення встановити неможливо. Система зіпсувала життя батькові, матері й мені. Маю діабет і високий тиск. Усе через нерви".

Надсилає чорно-біле фото з матір'ю, зроблене у 1940-х.

— Повинні більше уваги приділити власному здоров'ю. Спогади ятрять душу. З такими втратами та випробуваннями важко змиритися. Відмовтеся від перегляду новин і програм, після яких погіршується самопочуття і доводиться збивати тиск. На зв'язок із вами можуть вийти люди, які пообіцяють розшукати могилу батька за гроші. Не довіряйте аферистам. Покращити самопочуття допоможуть нові ліки, що призначить терапевт.

×