— Із Донбасу у нас десь 300 собак. Їх привозять поранені солдати. Маємо пса з Донецького аеропорту. Називаємо Кіборгом. Приїхав худий, наче скелет. Боявся всього. Якщо поряд були люди, падав і притискався до підлоги. Не гавкав. Зараз від'ївся і став менш лякливий, — розповідає 70-річна Тамара Тарнавська, засновниця Товариства захисту тварин "СОС". 20 років тому відкрила притулок для собак і котів у селі Пирогів поблизу столиці. Майже 35 років жила в Польщі, Норвегії та Швейцарії. Працювала мистецтвознавцем, потім — журналісткою на радіо та при Організації Об'єднаних Націй.
На ювілейний день відкритих дверей до закладу приїхали два десятки гостей. Із собою взяли дітей. Перед входом на територію волонтери розігрують сценку. На футболках мають напис "доґгантер" (людина, яка самовільно вбиває безпритульних тварин. — ГПУ).
— Це отрута, якою вбивають наших собак, — Тамара Тарнавська показує на пакет кукурудзяних солодких паличок із написом "ізоніазід". Речовину додають до їжі, якою труять псів. — Головний винищувач — київський адвокат Олексій Святогор. Він тричі обстрілював притулок. Періодично надсилає мені листи з погрозами відправити у психлікарню.
Гостей заводять на велике подвір'я. На території стоїть гучний гавкіт. У вольєрах за сіткою — по троє собак. Решта бігають територією. Всього у притулку майже тисяча псів.
— Місця не маємо, тому перестали всіх закривати, — додає Тамара Йосипівна. — Забирають собак рідко. Частіше нам привозять чи підкидають під ворота. Із фінансами допомагають швейцарські друзі. За 20 років роботи закладу від київської влади отримала 100 тисяч гривень.
Директор притулку 67-річна Наталія Мохнєва працює тут 14 років. Веде на невеликий склад із харчами. Там риба, ковбаса, йогурт, сметана, сир. Протерміновані на день-два продукти безплатно поставляють столичні супермаркети.
— За їжу собаки у нас не б'ються. Іноземці дивуються, коли вперше бачать їх. Говорять, що у нас багато вагітних. А вони всі стерилізовані. Просто товсті, — говорить Наталія Андріївна. — Привезли до нас якось кокер-спаніеля всього у ранах. Виставили його фото в інтернеті. Подивитися на нього в жахливу грозу приїхала жінка. Поглянула і говорить: "Я руда і він рудий. Візьму, але потім".
Думала, вона не повернеться. Але приїхала наступного дня. Розповіла, що коли була у нас, на її постійне місце на стоянці під будинком упало величезне дерево. Вирішила — це знак. Тому собаку забрала. Потім возила його з собою всюди як талісман.
Кілька років тут живе рудий великий пес Зет. Якось забрала його сім'я. Він у них постійно лежав, не виходив на вулицю, не їв і не пив. Господарі привезли напівмертвого до нас. У притулку ожив того ж дня. Думали, сім'я йому не підійшла. Вдруге забрали багаті люди з просторою квартирою і всіма умовами. Та сама історія. З притулку не хоче їхати. Коли йду додому, проводжає мене до хвіртки. Завжди чекає, коли з ним попрощаюсь, — каже Наталія Андріївна.
Будинок для котів побудував американський пілот
У притулку Тамари Тарнавської віддалік від собачих вольєрів — будинок для котів. Там живуть майже 300 тварин. У головній кімнаті стоїть дерев'яна чотириповерхова конструкція з круглими отворами.
— Будиночок власноруч побудував американський пілот Пол Хатчерсон із Сан-Франциско. Назвав його "Готель "Дніпро". Залишився в Україні після Майдану, — говорить Тамара Йосипівна. — Для котів маємо значно менше місця — лише одна кімната і невеликий двір, обтягнутий з усіх боків сіткою. Вільного вигулу немає. Порівняно з собаками, коти потребують більше тепла. Їх дорожче утримувати. Українці котів забирають рідко. Найчастіше беруть для того, щоб ловили мишей у будинку.
У Європі коти популярні. Їх тримають у дитсадках, школах і навіть лікарнях. Бачила, як тварин завели в палаті паралізованих пацієнтів. Вони лягали на груди хворого. Так заспокоювали його.
Жінка показує на собаку, що лежить на ліжку.
— Цей пес рік живе з котами. Цуценям його ображали старші. Коти не чіпають, — пояснює.
4 
1
Коментарі