Нащадки Гоголя й Пушкіна — батько Володимир, 48 років, та 27-річний син Андрій Савельєви живуть у Полтаві. Один працює хірургом, другий — очолює управління у міськвиконкомі.
— Може, виключити? — запитує Володимир. У кутку його кабінету в обласному онкодиспансері гуде невеличкий холодильник. У цій лікарні Володимир Миколайович працює хірургом.
Пояснює, що 1881-го в місті Козлові в Росії 25-річний офіцер 13-го Нарвського полку Микола Биков одружився з 19-річною Марією Пушкіною. Дівчина доводилася онукою Олександрові Пушкіну. А Биков був племінником Миколи Гоголя.
Запитую у Володимира, чи не пробував сам писати.
— Після восьмого класу тітка Лідія Тарланова, професор філології, запросила до Петрозаводська. Я зрозумів, що буду ким завгодно, тільки не філологом. Єдине, на що спромігся, — надрукував у російському журналі "Север" коротку повість "Чернобыль, которого не было".
1986-го Володимир чотири місяці працював у санітарному батальйоні Чорнобиля.
— Тітка схвалила. Хотіла трохи поправити, але я заперечив. Писав так, як у армії говорять.
Каже, що порахувати всіх нащадків Пушкіна ніколи не пробував. Бо справа марна: лише внуків у поета було 18. Праправнуки в революцію роз"їхалися по світу. Живуть у США, Великій Британії, Швеції, Бельгії та ще в десяткові країн.
— 1999-го я поїхав до Красноярська на зустріч нащадків Пушкіна. Її до 200-річчя поета організував генерал Лебідь. Приїхали не всі, але з півсотні людей було.
У Полтаві, крім Савельєвих, живуть ще двоє нащадків Пушкіна й Гоголя — Олена Савченко з донькою Олександрою. Більше в Україні Володимир нікого не знає.
— Олена — моя родичка по батькові. Вони з донькою живуть у "пушкінському" під"їзді.
Розповідає, чому під"їзд називають пушкінським.
Із родичами бачимося рідко
— До 1970-х моя прабабуся Софія Данилевська жила з двома доньками у великому будинку, який купила сестра Гоголя Єлизавета Василівна. Його не раз уплотняли після революції. Підселили кілька сімей, а 1973-го зруйнували. Зараз там гуртожиток будівельного інституту. А прабабусі та її донькам дали дві двокімнатні квартири в триповерховому будинку по вулиці Левановського. Тепер під"їзд, де вони живуть, називають пушкінським.
Софія Данилевська була правнукою Пушкіна і онукою сестри Гоголя. Померла 1984-го у віці 98 років.
— Була сильною жінкою, — пригадує. — Тридцятирічною залишилася одна з п"ятьма дітьми. Її чоловік, дрібний дворянин, помер від інфлюенції в 1916-му.
Рід Данилевських жив у селі Яновщина Миргородського району, нині — Гоголеве Шишацького району. Там був родинний маєток Гоголів.
У ньому мешкали і Марія Пушкіна та Микола Биков. Після жовтневої революції садибу зруйнували. Софія Миколаївна з п"ятьма дітьми втекла до Полтави.
— Її селяни попередили, що буде біда, — розповідає Володимир. — Жінка зібрала дітей у підводу і вночі поїхала до Полтави. Дорогою заспокоювала їх піснями. Прабабуся співала і грала на фортепіано.
Данилевська закінчила інститут шляхетних дівчат у Полтаві. Щоб дати вищу освіту дітям, їздила до наркома освіти Анатолія Луначарського, в Москву.
— Адже дворян до вузів не приймали, — пояснює. — Луначарський дозволив їй у порядку винятку. Вона все життя працювала вихователькою в дитсадку.
Пригадує, як одного разу розглядав її склянку.
— На семи гранях були викарбувані імена родичів. Деяких я не знав. Запитав у неї. Прабабуся лише похитала головою і з французьким прононсом промовила: "НКВС".
Син Володимира Андрій Савельєв очолює Полтавське міське управління у справах сім"ї та молоді. Розмовляємо в його кабінеті.
— На Русі кріпосний мав знати рідних до сьомого коліна, дворянин — до 14-го, — розповідає. — Я знаю до 9-го — до Абрама Петровича Ганнібала, прадіда Пушкіна. Старші постійно нагадували мені в дитинстві, хто мої предки. Казали, щоб не балувався — не срамив пам"ять, — сміється.
Показує дві репродукції.
— Це малюнки Тараса Шевченка. 1845-го він бував у селі Яновщина — родовому помісті Гоголя. Намалював матір Гоголя та її онука. А під цим малюнком написано "Невідома в коричневій сукні". Кажуть, це сестра Гоголя Ліза.
Каже, вже у 12 років торгував газетами. А в 14 підробляв вантажником на млинзаводі. Потім був учнем ювеліра, інструктором із туризму в Криму, охоронцем у кафе.
Батько хотів, аби син став лікарем. Андрій із відзнакою закінчив медучилище. Два роки працював анестезіологом у реанімації, але кинув.
— Батько — матеріаліст, а я — ідеаліст, — каже. — Пішов учитися на психолога.
2006-го став депутатом міськради.
— Своєї обраниці ще не знайшов. Маю розряд з важкої атлетики та таїландського боксу. Із родичами бачимося рідко, — веде далі. — Улітку хіба що приїжджають Тарланови з Петрозаводська.
Сімейних реліквій у Савельєвих нема. Кажуть, у 1980-х передали книги й меблі бабусь до сільського музею.
1958, 17 липня — Володимир Савельєв народився у Полтаві у родині архітектора й економістки
1978 — одружився з викладачкою Наталією Тарасенко
1979, 4 грудня — з"явився на світ син Андрій
1981 — служив у Прикарпатському військовому окрузі, у школі військових кухарів; написав листа до штабу округу — перевели виконувачем обов"язків начмеда
1984 — у Полтаві померла правнучка Пушкіна Софія Данилевська
1986, травень–серпень — працював у медсанбаті в Чорнобилі
1994 — син захопився важкою атлетикою
1998 — Андрій закінчив Полтавське медучилище; медбрат обласного онкодиспансеру; захопився таїландським боксом муай-тай
2001— батько став завідувачем відділення онкодиспансеру; син — інструктор із туризму на Голіцинській тропі в Новому Світі (Крим)
2003 — Володимир збудував дім, Андрій закінчив Полтавський педуніверситет
2005 — Андрій психолог Центру соціальних служб при адміністрації Полтавського району
2006 — депутат міськради, начальник управління міськадміністрації
3 
1
Коментарі
1