6 червня Ольга Пашолок із міста Кривий Ріг на Дніпропетровщині встановила рекорд із плавання серед жінок-інвалідів. Вона без ніг пропливла 15 км за 3 год. 25 хв. Розвивала швидкість до 3,5 км/год.
— Змагалися на Запорізькому водосховищі в Дніпропетровську, — розповідає телефоном Ольга Пашолок, 46 років. Говорить російською. — Було 20 спортсменів. Пливла з партнеркою Альоною Артеменко. Самому важко, бо треба часто піднімати голову, щоб знати, чи в правильному напрямку пливеш. Альона мені допомагала. Я бачила її у воді й знала, куди пливти. Один раз ми таки збилися. Допливли до невеликого озера, на якому цвіли водяні лілії. Дуже гарно! Але небезпечно, бо не можеш зробити маху руками — зачіпаєш мул. Температура води перед стартом була 20 градусів. Але ми постійно попадали в холодні течії. Коли вийшла на берег — трясло більше десяти хвилин. Про те, що встановила рекорд, зрозуміла за півгодини.
Ольга має двох дітей – 27-річну Євгенію та Сергія, 25 років. З чоловіком розлучилися. Плаванням почала займатися 1999-го, коли втратила ноги.
— На роботу щодня ходила через залізничні колії. Не помітила поїзда й мені відрізало обидві ноги по коліна. Тиждень у лікарні боялася дивитися на свої кінцівки. Спочатку подумала про самогубство. Знайшла людей, які розповіли, чого і скільки треба випити, щоб навіки заснути. Але треба було дітей ставити на ноги. Я працювала, вчилася в екологічному університеті. Починати по-новому жити в такому віці дуже важко. Допомогли друзі. Часто провідували мене, в університеті зробили вільний графік. До того плавати не вміла. Після втрати ніг треба було чимось займатися, бо сидіти цілий день удома нестерпно. Записалася в групу "Здоров"я" і три роки чекала на її відкриття. Хороші результати почала показувати через рік.
Не помітила поїзда і мені відрізало обидві ноги по коліна
Позаторік Ольга першою серед жінок-інвалідів пропливла 6,5 км протокою Босфор.
— Дніпродзержинський плавець Ігор Кравченко запропонував плавати зі здоровими. Разом вирішили перепливти Босфор. Знайшли спонсорів, пройшли медичні комісії. Приїхали, а нам кажуть: за законом інваліди не можуть змагатися. Випадково зустрілися з мером Стамбула. Він за 5 хвилин зробив для мене дозвіл. Стрибнула у воду через 12 хвилин після всіх. На горизонті видно було лише голови плавців. Подумала: "От було б щастя, якщо хоч одну шапочку обжену". Почала набирати темп і багатьох лишила позаду.
1 
1
Коментарі
1