"Донька працює на двох роботах і навчається в університеті, — пише вінничанка Євгенія Ростиславівна, 56 років. — Була заміжня. Два роки тому розвелася. Залицяльників вистачає, але до них їй душа не лежить. Має 27 років".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Запалює свічку, обводить навколо фото Марини — білявки в коротких джинсових шортах.
— Донька вийде заміж навесні наступного року. До 30 стане матір'ю двічі. Житимуть добре, якщо довірятиме чоловікові, а не буде постійно підозрювати й контролювати. До 35 на неї чекає небачений успіх. Звідкись прийдуть великі гроші. Можливо, спадщина з-за кордону.
"У 32 роки залишилася вдовою із двома дітьми, — розповідає в листі 42-річна Ольга з Полтави. — Через чотири роки друзі познайомили з чоловіком, який саме розлучився. Діти прийняли його за батька. Сам він із сусіднього села. Має будинок, де зараз живе його брат із цивільною дружиною. Коли він у мене, все складається добре. Як тільки їде до батьків — змінюється. Пропоную йому обрати — або живемо разом, або розбіжимося назавжди. Він не знає, чого хоче".
Біоенергетик сканує рукою фото Івана. Чоловік у зеленій майці сидить за столом. Перед ним — тарілка вареників.
— Не наважується запропонувати руку й серце, боїться ще раз помилитися з вибором. Має за плечима невдалий шлюб. Батьки намовляють, аби парубкував або шукав жінку без дітей. Якщо має голову на плечах, сам вирішить, як краще. Пов'яже долю з вами — горя не знатиме. Переїде до батьків — навряд одружиться вдруге. Вас це не повинно спиняти. Якщо маєте на прикметі іншого чоловіка, спробуйте побудувати стосунки з ним. Тоді самі обиратимете, з ким залишитися. Дітям буде добре з тим вітчимом, який зробить щасливою їхню матір.
"Нашу сім'ю пересварила тітка, — пише тернополянка Олена, 39 років. — Своїх дітей не мала, тому нас любила, як рідних. Але чи можна це назвати любов'ю? Ніде не працювала, зате жила за наш рахунок. Кожному обіцяла, що її квартира лишиться то мені, то Лесі, то Валіку. Через це брат із сестрою на мене дивилися косо. Коли тьоті Люби не стало, з'ясувалося, що все заповіла чоловікові, з яким жила останні два роки. Він скоро після її смерті привів туди іншу жінку. А я вже шість років не розмовляю з братом і сестрою, бо вони підозрюють мене у змові".
Біоенергетик кладе долоню на чорно-біле фото. Дівчата в картатих спідничках тримають за руки хлопчика в комбінезоні. На звороті підпис: "1985 рік".
— З рідними помиритеся на весіллі. Скоро старша сестра одружуватиме сина. Не відмовляйтеся від запрошення. Вам як хрещеній матері треба благословити хлопця на щасливе сімейне життя. Із братом і сестрою тепер ділити нічого, тож і причин для ворожнечі не лишилося. Не засуджуйте тітку. Її квартира нікому б щастя не принесла. Всі відбулися в житті. Ви маєте гарну роботу, у брата — свій магазин, сестра вдало вийшла заміж. Подякуйте Богу за батьків, які допомогли пробитися й зайняти своє місце під сонцем.
"Син із невісткою шість років жив у шлюбі, — розповідає в листі 64-річна Олена Тарасівна зі Львівщини. — Добре їм було разом. Він їздив на заробітки, хотіли купити квартиру. Доки збирали гроші, тулилися в хаті, яка їй залишилася від матері. А потім невістці щось стрелило в голову. Продала хату, забрала дітей і втекла до Польщі. Думала, що Данило цього не переживе. Мав проблеми з випивкою. Боялася, сяде на стакан. А він ніби здурів. На знак протесту втік від світу. Тиждень жив на дереві в нашому садку. Ні з ким не говорив, на роботу не ходив. Пив воду, їв хліб. Хотів піти у монастир. Через півтора року почав зустрічатися з іншою жінкою. Купив квартиру. Поїхав на заробітки в Африку, бо там треба лікарі. Доки жив там, невістка тут знайшла другого. Ми боїмося зізнатися. Стільки випробувань випало на його голову, що чергову зраду не переживе".
— Рано чи пізно син дізнається правду. Але краще, якщо вона прозвучить не з ваших уст. Йому варто скоріше повернутися додому. Від цього залежить, збереже сім'ю чи розірве шлюб. Невістка перебуває під впливом іншого чоловіка. Життя з ним не матиме. Задурить голову, витягне всі гроші. Якщо не схаменеться, залишиться ні з чим. Претендувати на квартиру сина не буде, бо ця нерухомість придбана до шлюбу. А за машину може судитися.
"Онуці Каті виповнилося 25 років, — пише 75-річна Віра Володимирівна із Чернігова. — У Києві вивчала англійську мову. Хотіла стати стюардесою, але їй відмовили на співбесіді. За спеціальністю місця не знайшла. Пішла торгувати електронними цигарками. Зарплата гарна, але робота не до душі. П'ять років зустрічалася з хлопцем. Їздили на відпочинок. Обіцяв, що кохатиме вічно, а за її спиною одружився з другою".
Надсилає фото онуки з випускного вечора. Дівчина в чорній сукні тримає в руках бокал шампанського.
— Катерина не може пробачити зраду. Боїться, що нікого не покохає так, як Олексія. Але доля готує сюрприз. Посеред вулиці зустріне того, хто переверне її віру в чоловіків. То буде пара навік. Відсвяткують золоте весілля — 50 років шлюбу. За роботу хвилюватися не варто. Літаків у її житті буде багато. Не судилося стати стюардесою, зате знання англійської не раз стане в нагоді. Їй подобається торгівля. Скоро запросять працювати в міжнародну компанію. Часто доведеться літати за кордон.
1 
50
Коментарі