Микола Кабула живе із сестрою в цивільному шлюбі

 

25-річний Микола Кабула та його двоюрідна сестра, 23-річна Лідія Короленко, з міста Біла Церква на Київщині шість років живуть як чоловік та дружина.

— Моя покійна менша сестра Катя була з дєтства закохана в Ігоря. Це мій чоловік, — розповідає мати 50-річна Тетяна, Миколи Кабули та свекруха Лідії Короленко. — Якось після сімейної гулянки сестра переспала з ним. Коли я про це дізналася, хотіла руки на себе накласти. Сестри відговорили, казали про дітей подумати. Я простила обом.

1998-го Ігор Кабула помер.

— На очах у дітей у річці втопився. Синові Колюні тоді було 13 років, Максиму — 15. Вони пішли рибу ловити втрьох, — втирає сльози паперовою серветкою. — Хлопці на інший берег убрід переходили. Старшого в яму затягло, почав водою захльобуватись. Ігор пригнув рятувати, а в самого серце остановилося.

Показує весільну фотографію. На ній Тетяна з вусатим чоловіком.

— Через два роки і сестру прийшлося хоронити. Їй був 31 рік. Катю чоловік ножем зарізав, на очах у дітей. "Скора" довго їхала, вона від потєрі крові померла. Славіка, її чоловіка, посадили. Я на суд їздила, щоб він отказ од дітей написав. Написав і сказав, що, коли вийде, то й мене заріже. Я  відказала, що перша його на той світ отправлю. Дали йому сім років, за хороше повєденіє раніше освободився. Діти йому смерті матері не простили, назад не прийняли. Завів сім"ю, дітей нової жінки воспітує.

2000-го Тетяна перевезла племінників 11-річного Віктора та Лідію, 13 років, до своєї білоцерківської двокімнатки.

— Тяжко було. На базарі городиною торгувала. Огірками, розсадою, квітками. Познакомилася з Володею. Він із Києва приїхав у Дрозди на заробітки, жив по сусідству з моїми батьками. Свою однокімнатну квартиру на Оболоні здавав, а в селі за бутилку роботу різну робив. Я його до себе взяла, вичухала, від водки закодірувала. Так і жили общежитієм. Ми з чоловіком на кухні спали, старший син Максим із жінкою в одній кімнаті. А троє — в іншій. Якось мати мені каже, що мій син Колюня з Лідою часто нагору лазять, — показує рукою на драбину, що стоїть біля сараю.— Почали їх питати. Вони розревлися і кажуть, що влюбилися. Лідочка дуже на матір схожа, ну а Миколка — Ігоря копіюшечка.

Вони розревлися і кажуть, що влюбилися

Заходить молода жінка. Має п"ятий розмір грудей.

— Мам Тань, порали свиней?

— Да, Лідочка, доця.

Лідія говорити відмовляється.

— Яке вам діло до мого життя, не лізьте, — виходить із кімнати.

— Спершу тьотьою називала, — продовжує Тетяна. —   Характер має протівний, але як хазяйка хароша. Дуже її люблю. І наварить, і поприбирає. Наче й добре, що сама собі невістку викохала.

Весілля у двоюрідних брата та сестри не було. Живуть цивільним шлюбом шість років. Дітей не мають.

— Не виходить у них із дітками. Уже й до врачів ходили, аналізи здавали. Бог не дає. У цьому році мене бабушкою зробив найменший, Віктор, йому 21 рік. Доця в нього народилася, Лідочка хрещеною буде. Вітя узяв за жінку 15-річну сусідчину внучку Лєночку. В молодості сестра Катя з Лєночкіним батьком любов крутила. Хотіли жениться, але батьки не дозволили.

×