На цвинтар райцентру Кам'янка Черкаської області в неділю о 8.00 у ворота в'їжджають автомобілі, люди йдуть родинами поминати рідних. Несуть кошики й квіти. На верхній ділянці кладовища зо дві сотні могил, що з'явилися в останні роки. На деяких встановлені подвійні пам'ятники й одна фотографія заклеєна чорною плівкою.
— 2009 року чоловікові Андрію пам'ятника ставили, то я замовила один на двох. Як помру, то клопотів у сина з пам'ятником не буде, — каже 68-річна Ольга Осіпова. Вона працює доглядачем на цьому цвинтарі. Прибирає із сином 37-річним Юрієм біля могили чоловіка. — Син дуже сердився, мовляв, знак нехороший, але потім погодився. Рядом із фото чоловіка зроблене моє, його заклеїли. Я на себе дивилася. То молодим страшно про смерть думать, а з роками цей страх десь дівається. Може, того, що двох синів поховала, Станіслава й Віктора. Зараз на кладовищі таких пам'ятників живим з десяток буде. Один дядько даже не заклеював своє фото. Люди під час гробків дивилися то на нього, то на його фото на пам'ятнику. Позапрошлою весною і його поховали.
Підходимо до могили, обкладеної мармуром упритул до сусідніх поховань. Одна частина пам'ятника заклеєна.
— Чоловік жінку поховав. І собі пам'ятник зробив. Але як яму рить будуть, ніхто не знає. Мабуть, підкоп робитимуть, щоб труну впхнуть.
Ольга Михайлівна розповідає, що її чоловік багато років наглядав за кладовищем, до того — його батько.
— Тут суть життя найкраще видно. Он син-багач батькові цілий мавзолей відгрохав. А по суті, не батькові возвів пам'ятник, а своїм грошам.
40
гривень коштує приїхати таксі з центру міста на кладовище у Хмільнику на Вінниччині. В звичайні дні — вдвічі дешевше. До кладовища ходили й маршрутні автобуси, проїзд обходився у 2 грн.
1 
1
Коментарі