20-річна вихователька дитсадка "Сонечко" з міста Дубно на Рівненщині Мирослава Дерманська та 24-річний студент Полтавської аграрної академії Дмитро Гончаревський у вересні 2005-го познайомилися через Інтернет. А 19 вересня 2006-го хлопець засватав дівчину за старовинним обрядом.
— Про сайт зі знайомствами подруга розповіла, — згадує Мирослава. — Я відповідала геть усім.
Вона сидить на дитячому ліжку в дитсадку. Дмитро поруч — на стільці. Дітей батьки уже порозбирали по домівках.
— Нік у неї був цікавий — Даяна, — каже він. — Читаю: "Невисока, симпатична, ціную щирість. Люблю танцювати".
— Відписав: "Я бы такую девушку носил на руках".
На п"ятий день вона зателефонувала Дмитрові. Він вимкнув телефон. Дівчина передзвонила знову.
— Ми почали говорити щодня — до п"ятої ранку. Потім ходили сонні. Від тих балачок я на 10 кілограмів схудла, — каже Мирослава.
— Потім отримав три її фотографії, відписав: "Нормальні фотки", — додає Дмитро.
У Мирослави піднялася температура до 40°
За кілька днів хлопець приїхав до Дубна. О 5-й ранку на вокзал доньку привіз батько Павло, 42 роки, — таксист.
— Вийшли з перону, сіли в машину. Я мовчу, як дурна. Дмитро, мабуть, подумав, що не сподобався мені.
Дівчина дістає з паперового конверта фотографії. Розкладає на колінах.
— Дмитро вирішив свататися за українським звичаєм. Інтернет перерив, "Сватання на Гончарівці" перечитав, — розповідає далі Мирослава. — Узяли з друзями, Віктором і Володею, українські костюми в театрі. Знайомий приніс чоботи свого прадіда. Хлопці купили три дерев"яні люльки і два пістолі, кожен по 60 гривень. На третій грошей забракло. Шаровари вдягли в Дубні на вокзалі.
— Вуса зробили з конячої гриви, але не змогли приклеїти, — додає Дмитро.
— Мені привіз вишиту сорочку, — показує Мирослава фото. — Поясок бабця попросила в будинку культури. Тільки червоних чобіт я не знайшла. Із Дімою приїхали мама Вікторія і 12-річна сестра Марічка. Батько Олександр — бізнесмен — залишився у Полтаві.
Шлюб узяли цієї осені — 22 вересня. У РАГСі саме був ремонт, тому розписали їх у адміністративному приміщенні, на першому поверсі.
— А ввечері з Польщі приїхала моя мама Ірина, — продовжує Мирослава. — Була там на сезонних роботах.
Першу ніч молодята вирішили провести в готелі. Але в нареченої піднялася температура до 40°. Тому довелося залишитися вдома.
Зараз Дмитро — у Полтаві, пише дипломну роботу.
— Доки вчитимуся, він підшукає тут собі роботу, — планує Мирослава. — Мені перевестися вчитись у Полтаву — дуже дорого.
1982, 6 грудня — народився в Полтаві Дмитро Гончаревський
1986, 8 червня — Мирослава Дерманська народилася в райцентрі Дубно на Рівненщині
2001 — Дмитро вступив на факультет ветеринарії Полтавської аграрної академії
2003 — Мирослава пішла вчитися на факультет дошкільного виховання Рівненського гуманітарного університету
2005, 8 вересня — познайомилися через Інтернет; 25 вересня — обмінялися фотографіями
2006, 19 серпня — Дмитро посватав Мирославу за старовинним обрядом; 22 вересня — узяли шлюб у Дубні
1 
1
Коментарі