22-річний Максим Кушнір їздить вулицями Вінниці на велосипеді, прикрашеному 365 лампочками. Перехожі називають його "новорічною ялинкою", "НЛО" та "поліцією Маямі".

— На лампочки й сигналізацію потратив 1800 гривень, — Максим ставить велосипед біля дерева, натискає на пульт сигналізації. — Зробив це, щоби машиною не збили. Один раз водій "мазди" не включив поворотніки і з парковки на мене виїхав. Даїшники сказали, що винен він, але велосипеда мені не відкупив. Побитого "мустанґа" я за 150 гривень продав. Через місяць за 1300 гривень купив "Азимут Скорпіо". У Вінниці мене всі знають як "Макса на велику". На День міста пішки прийшов — то мене ніхто не впізнав.

Кушнір до червня 2008-го мешкав у будинку сімейного типу. Родина американців Ерік та Сьюзен Мамфорди виховували 10 дітей із вінницьких інтернатів. Максим потрапив до них у 16. За п"ять років американці посварилися з вінничанином Русланом Поліщуком та індіанкою Арчі, які допомагали виховувати дітей, і будинок розпався. Хлопець переїхав до 86-річної Євдокії Косенко, яка виділила йому кімнату:

— Можу жити там, доки жива бабушка Дуся. Як помре, прийдеться нове житло шукати. Заробляю 200 гривень на тиждень. Роздаю рекламу водіям на перехресті.

Матір навіть і не розуміє, що я її син

Максим підсковзується на бордюрі, падає:

— Це кросівки такі слизькі. Іще не придбав собі зимові ботінки. Як тільки мені за мопед 150 гривень вернуть і за роботу гроші віддадуть, щось куплю.

Знімає рюкзака з плечей, показує фотоальбом:

— Бувало, випадково по місту їжджу і чую, що хтось із політиків чи зірок приїжджає. Ну я і фотографую їх. Тимошенко була. Петро Порошенко побачив, що я до нього через охорону пробрався, сам сфотографувався зі мною й іншим шишкам, які з ним приїхали, сказав із майбутнім президентом фотографуватися і показав на мене.

У альбомі є знімки зірок естради: Гайтани, Наталі Могилевської, Андрія Кузьменка,Святослава Вакарчука. Третина фотоальбому порожня.

— Хотів би мати фото сестрички Олени, — каже хлопець. — Їй уже років 18. Ніколи не бачилися. Вихователі з дитбудинку сказали, що її італійці вдочерили. Про сестру два роки тому дізнався, коли почав батьків шукати. На випускному вечорі в школі традиція: старшокласники дарують колоски мамам. А мені нікому було дарувати. Віддав колосок Арчі, а самому так неприємно стало. В ресторан на святкування не пішов.

Максим хвилину мовчить.

— Батька в селі Лука-Барська Барського району знайшов. Хата чорна. Видно, горіла. Він мене признав, казав, будемо здибатися. Але він алкоголік. Із ним його другий син, а мій звідний брат, живе. Теж алкоголік. Матір у Брацлавській психлікарні знайшов. Вона навіть і не розуміє, що я її син. У неї через три роки після мене ще один син народився, Володя, але за вісім місяців помер. А потім донька Олена від другого чоловіка, Михайла Коваленка. Її зразу в дитбудинок віддали.

×