Понад 10 років вінницькими базарами ходить бородатий чоловік. Сідає, по-східному схрестивши ноги. Безкоштовно роздає перехожим дешеві православні хрестики та іконки.
Його називають Вася. Він таджик Махмуд Халмазов, 60 років. Майже не може розмовляти. Замість слів із горла вириваються хриплі звуки, потрібно уважно слухати, щоб зрозуміти.
Махмуд Халмазов народився в Душанбе. Матір померла при його народженні. Батько був гончарем.
— В советскую школу я не ходил. Моя бабушка Інаджан Байматова в 6 год отправила меня в Бухару до имама изучать Коран. Потом пошел дальше учиться восточной медицине в мечеть в Самарканде. Служил имамом в мечете в Караганде.
Звідти забрали чеченці на війну.
— У Грозному розруха, смерть, — хрипить Вася. — Татари, узбеки всі разом. Нами командував кабардино-балкарець. Його батько був душман. Я їх лікував, діставав кулі, але все одно вони були, як собаки. А потом Гасан Хусейн, командир, сказав: "Бери автомат і стріляй". Я відмовився.
Місяць мене били кожний день, держали в якомусь селі під Бамутом у Чечні. Коли 10 березня 1995-го йшла битва за Бамут, мене кинули в сарай, забитий трупами. Хасан Хусейн ударив по голові залізним прутом. Я зразу осліп на одне око. Потім із помічником повалив мене на землю, став на груди, почав ножем вирізати язик. Помішала бомбьожка русских. Він кинув прут і втік. Я тим прутом прорив дірку в землі й виліз із сарая.
Залізничний майстер на станції Браїлів, що у Жмеринському районі, Петро Якубович пам'ятає, як у 1990-х Василь працював у Браїлові колійним ремонтником.
— Його всі любили. Він надзвичайно щира і добра людина. Бачимо Василя іноді на базарах.
На запитання, як прийшов у християнську віру, Василь каже, що йому явилася Божа Матір.
— Она мине все рассказывает. Иисус и Аллах это одно и то же.
2005-го його хрестив жмеринский священник отець Валентин. Зараз живе тим, що йому дають віруючі. За ці гроші їздить у Почаївську лавру й купує хрестики та паперові іконки. Роздає їх людям на вулиці.
2 
1
Коментарі