66-річний Леонід Фомінський із Черкас запатентував 100 винаходів. Серед них — порошок для очищення стічних вод, спосіб видобування енергії з води, теплогенератор, який застосовують у космічній ракеті.

— У 1980-х працював на заводі у Марганці на Дніпропетровщині. Винайшов наплав на лемехи плугів. Без нього ці деталі зношувалися за весну й осінь. Із моїм винаходом служили б три роки. У Міністерстві сільського господарства спитали, скільки наплавлений буде коштувати. Кажу, на 20 копійок дорожче. А вони: "От якби на 20 копійок дешевше, то це б нас зацікавило". У серійне виробництво так і не запустили. Тодішній директор заводу "Ротор" у Черкасах Алім Чабанов запропонував роботу. Дав високу зарплату і квартиру.

Із колишньою дружиною 57-річною Аллою Віталіївною та сином Юрієм, 24 роки, Фомінський живе у трикімнатній квартирі.

— Дружині не подобалося, що я займався винаходами. Казала, що чоловік повинен додому приносити гроші. Винаходи доходу не давали. Кілька років тому Алла подала на розлучення.

Запрошує до кімнати. На столі стоїть старий комп"ютер, поряд — холодильник і полиці, заставлені науковою літературою. Над дверима — дерев"яний хрест.

Приносить із балкона пластикову півлітрову пляшку з темною сумішшю. Це порошок заліза. Каже, що він вбирає бруд із води.

— На заводі санстанція опечатала цех, бо гальванічну воду не встигали очищати. Я запропонував порошок заліза. Завод виділив 15 тисяч карбованців на розробку методу. Через три тижні гальванічну воду очищав до питної. Коли сталася аварія на Чорнобилі, мені привезли звідти пляшку з водою. За один прохід радіоактивність у ній зменшилася у 10 разів. Запропонував свою установку комісії з ліквідації Чорнобильської катастрофи. Через місяць отримую відповідь: "Дякуємо за готовність допомогти, але ми уже задіяли великі матеріальні та людські ресурси для будівництва фільтруючих дамб, які цілком справляються з поставленим завданням".

Чоловік повинен додому приносити гроші

Згадує, як його винахід сподобався заступнику голови Ради Міністрів СРСР Івану Силаєву.

— Якось він приїхав до нас на завод. Я показав апарат для виготовлення порошку. Невдовзі подзвонили з Москви. Хотіли, щоби показав "верхівці", як очищаю воду. По мене вислали літак. Із пасажирів у ньому я був один. У Раді Міністрів і на зустрічі з послом Англії воду очищав у винному бокалі. Мене запросила в гості тодішня прем"єр-міністр Маргарет Тетчер. Через тиждень полетів у Лондон. Мене прийняли у міністерстві екології. Тетчер не прийшла, бо мала невідкладні справи. Усі були вражені винаходом. Запросили приїхати, коли отримаю патент. Потім Союз розпався. 1998-го "Ротор" закрили. Я став безробітним.

П"ять років працював на російську фірму з використання космічних об"єктів.

— Запропонував поставити теплогенератор на космічному кораблі замість іонних двигунів. У них ресурс був обмежений, а теплогенератори можуть працювати хоч десятиліття. Торік у жовтні вичитав, що в Росії з таким двигуном запустили у космос ракету. Впевнений, що використали мій винахід, на який я маю український патент. Судитися не буду. Не хочу тратити на це нерви.

×