"Хто програв, той п'є розведене віскі з чаєм"

 

— Якщо виникає конфліктна ситуація, порада китайських агентів — тікай. Може приїхати поліція. Тоді неодмінно посадять. У цій країні ти — гість. І ніколи не будеш правий. У кращому випадку — депортують, — каже полтавець 24-річний Микита Ткаченко. Сім місяців працював моделлю в Китаї. Змінив вісім міст.

Микита з дружиною 23-річною Альоною заходять у кафе на другому поверсі торговельного комплексу в центрі Полтави. Чоловік волосся уклав догори. Альона — в короткій сірій сукні у великі квіти на рукавах.

— У Китаї заробив на весілля. Готувала його Альона. Я приїхав за кілька днів, — сідає за столик Микита. Собі й дружині замовляє молочні коктейлі. — Ніколи не думав, що буду моделлю. Торік друзі порадили поїхати в Китай. Там зараз популярний європейський тип зовнішності.

Перед поїздкою передивився чорні списки недобросовісних агентів. Але мій перший все-таки був ненормальний. Через два тижні відмовився від нас із колегою, бо ми знайшли підробіток. Мені віддав половину заробленого. А товаришу — взагалі нічого.

Микита влаштувався моделлю в нічний клуб — мав заманювати клієнтів.

— Китайці вважаються крутими, якщо за столик до них посадять європейця, — продовжує чоловік. — Цілий вечір сидів із ними, пив, веселився, підтримував розмову. Солідні люди грають у кості, на пальцях викидають "камінь-ножиці-папір". Хто програв — той п'є ­розведене віскі з чаєм. Щоб не напитися, маю свої трюки. В стакан можна кинути маленькі помідорчики — вони займуть місце. Або під стіл зливати алкоголь.

Щомісяця Микита Ткаченко заробляв до $3 тис.

— Завдання моделі — щоб клієнти замовили більше алкоголю. Тоді й зарплата в нас вища, — говорить він. — Китайці помішані на грошах. Люблять один перед одним випендритися. Розкидаються грошима, мовляв, я багатший за тебе. Колись був на аукціоні квітів. Звичайний букет коштує 100 юанів (близько 350 грн. — ГПУ). Доторгувалися, що один чоловік віддав 3000 юанів (10,5 тис. грн. — ГПУ). А відвідувач клубу якось купив букет за 2 тисячі доларів. Подарував його 32-річній українці. Сиділа з ним за столиком.

Удень Микита працював на фотосесіях і в крамницях одягу.

— Приходимо на відкриття магазину, нас одягають, і просто стоїмо в приміщенні. Це дуже круто для власника. Якось китайська пара перед одруженням найняла моделей, які нібито розписувалися перед ними. Це — шоу для гостей.

Фірма найняла мого товариша, аби зіграв директора міжнародної компанії і перед публікою підписав важливий контракт. Люди аж аплодували.

Випадково зустрівся з чотирма хлопцями з Полтави. Заробляли в магазині жіночої косметики. Стояли й дарували жінкам квіти.

Дружина Микити — теж модель. Приїжджала до нього на півтора ­місяця.

— Помічала, що в клубах на чоловіка задивляються наші ж дівчата. Трохи ревнувала, — каже Альона.

Микита знову поїде в Китай. Хоче відкрити там тату-салон.

Без підтримки мафії можна втрапити в халепу

— Після звільнення з першого клубу в Китаї почалося найцікавіше, — згадує модель Микита Ткаченко. — Я жив у покинутому будинку. Кухні, душу не мав. Ходив митися в тренажерний зал. Зі мною поселився хлопець із Полтави. Через знайомих моделей з України ви­й­шли на місцевого чоловіка. Він був пов'язаний із мафією. Ходили з ним по тусівках, його скрізь знали. Зрозуміли, що може нас прикрити. Влаштувалися в новий клуб. Там не було охорони.

Без підтримки мафії можна втрапити в халепу. Ножі й кастети продають на вулицях, як горішки. А можуть і сокиру в спину встромити. Так сталося з моїм товаришем. Зашили рану — і далі працював.

×