— Я в юбочках коротеньких на работу выхожу. Но сегодня одела джинсы. Маме сказала, что на биржу иду, работу искать, — 27-річна Анна Коломієць заходить у придорожню забігайлівку з вивіскою "Кафе".
Вона вулична повія. Стоїть на трасі на виїзді з Кіровограда. Це місце називають "стометрівкою". Тут працюють проститутки.
— Замовте мені вина й каву, — білявка знімає вогку бузкову шапочку. Пуховик кидає на вільний стілець.
— Коли починала шість років тому, казала: "Фу, проститутки". А самій довелось через ширку прогнутися, на коліна стати. Мені було 15, коли познайомилася з Ромою. Почали зустрічатися. Знайомі розповіли, що він колеться. Я: "Ромочка, кинь, будь ласка". А сама на випускний набухалася, на ранок — похмілля. Рома каже: "Попробуй, це тобі похмілля зніме. Херня, перший раз не звикнеш". Мені від уколу полегшало. Так я присіла на наркотики. Почалося: "Ромочка, купи ще". Він купував, потім золото моє заклали, — кидає чорну сумку з бантиком на стіл. — Шість років зустрічалась з Ромою. Його мама забрала в Київ в реабілітаційний центр. Він вилікувався, зараз у нього сім'я. Недавно зустрілись, коли каву купувала на зупинці. Кажу: "Сука ти, споганив мені все життя".
Наркотики купує досі.
— Куб зараз 40 гривень коштує, а мені в день треба до 20 кубів. Треба 800 гривасиків на день. Де такі гроші взяти? Поступила в технікум на товарознавця, на другому курсі вигнали, бо прогулювала. На роботу пішла, всі гроші на наркотики тратила. З роздягалки телефони спіз...ила в дєвок. Заяву написали в міліцію, треба гроші віддавать. Мама розплачувалася. Вона в мене головний бухгалтер на фірмі.
На трасу вперше вийшла, коли накололася. З першим клієнтом пощастило: молодий, симпатичний. Я закрила очі, думаю, аби швидше. А він ще "зайчиком" мене назвав. Видно, до повій не ходок. А потім посипалися щодня нові. Я вже звикла. Робота як робота, така як інші. Он однокласниця в банку працює, її начальник щодня там раком ставить, — округлює очі.
Батькам Анни прийшов з міліції документ, про те, що вона надає сексуальні послуги на трасі.
— Дома мене пиз...или палкою по всьому тілу. Я казала: "Тату, в мене ж немає вибору. Ти ж не будеш давати мені щодня купу бабла. Я наркоманка".
Батьки лікували від залежності чотири рази. Була і в лікарні, і в реабілітаційному центрі. Але не помогло. Ломку тільки знімають, вони ж у голову не лізуть, — стукає себе по лобі.
Повії на трасі — наркоманки, у більшості є СНІД.
— Крістіна і Оксана вмерли від СНІДу, Віку машина збила, — згадує подружок-повій. — Всі вони були молодшими за мене. У мене нема ні СНІДу, ні сифілісу. Аналізи у лікарні здавала.
— Хлопчики, у вас сигарети є? — чіпляється до двох чоловіків за 40, які зайшли в кафе. Кремезний дає пару цигарок. Відвертається.
— Підходьте до мене, вам знижка буде, — кричить йому в спину Аня. — Да, — хапає слухавку. — Славік, я тебе, блін, чекаю, вже годину. Де ти лазиш? Я в кафешці, підрулюй.
Стрибає в сріблястий "нісан". Каже, що повернеться за 30 хв. З'являється за 1 год. Задоволено показує дві купюри по 100 грн. Просить купити їй вина.
— Славік у мене постійний клієнт. У мене їх від 12 до 15. Чому постійні, бо ніколи не надурять, завжди більше платять. Кажуть, що я — охайна. Я миюся, в мене влітку є пляшка води, зараз — вологі серветки. Від деяких дівчат така вонь. Завжди презерватив використовую. Міньєт постійним можу зробити без презерватива. І то якщо я бачу, що клієнт чистий. Коли попадаються брудні, я кажу: "Вибач, мені погано, буду блювати. Забери свої гроші".
100 гривень беру за оральний секс, 170-200 — за звичайний. Година роботи — 300 гривень. Ми їдемо в сауну, приймаємо душ. Що встигнемо, те й зробимо. Як правило, це і оральний секс, і звичайний. Не працюю з п'яними, бо тільки намучаюсь, — підвищує голос.
Із сусідніх столиків озираються.
— Ти на все погоджуєшся?
— В ж...пу — ні. Раз погодилась на груповий секс з двома постійними клієнтами.
— Як сприймають твою професію знайомі?
— Нормально. Може, позаочі й обговорюють. Ходила на зустріч однокласників, ніхто і пари з вуст, хоча всі знають. Я вчилась гарно. Школу закінчила з однією "трійкою" з історії. Двоє однокласників після того до мене під'їжджали. Я їх обслужила. Казали: "Ми так хотіли тебе в школі, а ти, сучка, не давала. А зараз скільки завгодно". Один кричав: "Моя мрія збулась!".
— З кимось зустрічаєшся?
— Є мужчина, якому я сама дзвоню, коли хочеться сексу для душі. Він одружений, але кохає мене. Ясно, що дружину не кине, хоч би я і свята була. Там діти, спільний бізнес: у них три магазини із золотом. Надарував мені колечок. Та все вже на ширку проміняла. Мене не виправиш. Треба хоч дитинку родить, щоб щось від мене лишилося. Мама благає: "Перестань ходити на трасу". А я кажу: "Вчора був останній раз". Думала сьогодні продержаться, але не судьба, — регоче в дверях.
— Повій вуличних стало зараз менше, ніж п'ять років тому, поздихали, — говорить їй у слід бармен Люба у светрі з блискітками. — Є Таня, ще якась чорненька й Аня. Вона сама давня тут. Ніяка зараза її не бере, але ніяка й не виправить. Не пам'ятаю, щоб хтось більше трьох-чотирьох років стояв, а вона вже шість.
1 
1
Коментарі
1