Євгенію Мірошниченко поховали біля Михайла Сироти

 

29 квітня в Національній опері прощалися із примою Євгенією Мірошниченко, 78 років. Минулого понеділка вона померла — відірвався тромб. Віддати шану співачці прийшли екс-президент Леонід Кучма, віце-прем"єр Іван Васюник, актор Богдан Ступка, нардеп комуніст Адам Мартинюк, співаки Віталій Білоножко, Володимир Гришко. Поховали Євгенію Семенівну на Байковому цвинтарі, між могилами хірурга Олександра Шалімова й нардепа Михайла Сироти.

Перед входом до Нацопери вінки з написами "Від онуків", "Від сестри", "Від Кабінету Міністрів". Труну виставили на другому поверсі у фойє. Людей багато: щоб підійти, треба проштовхуватися.

Із квітами заходить 71-річний Леонід Кучма. Троє охоронців розштовхують натовп, екс-президент кладе квіти у труну. Кілька хвилин стоїть мовчки, розвертається і йде до виходу.

На першому поверсі люди розглядають фотокартки молодої Євгенії Мірошниченко. Дві жінки пенсійного віку витирають сльози.

— Як вона співала! Пам"ятаю, донька мені дістала квиток, а я загрипувала. Але з температурою пішла, не змогла собі відмовити в задоволенні її послухати, — каже білява жінка.

— Така ганьба, що труну виставили посеред фойє. Чому не винести було її на сцену? Люди не поміщаються. Скільки не може зайти до зали, — обурюється її подруга.

У мікрофон говорить поет Іван Драч, 72 роки. Його голос чути на вулиці:

— Не було достатньої уваги до співачки такого рангу. Ми винні перед нею, бо неналежно ставилися до її голосу. Професор консерваторії Мірошниченко вміла постояти за студентів, яких виселяли з гуртожитку. Їй боліло, коли в буфеті підвищували ціни на чай. Якщо вирішувала комусь допомогти, телефонувала й говорила: "Вам дзвонить народна артистка України Євгенія Мірошниченко". Але за себе ніколи не просила.

Господь поцілував її: відірвався тромб — і все

У залі лунає арія у виконанні співачки. По закінченні люди в театрі й на вулиці аплодують. Двоє синів небіжчиці з невістками й доньками та сестра Зоя ідуть за труною. Студентки несуть нагороди Євгенії Семенівни на червоних подушках.

На Байковому цвинтарі небіжчицю ховають між хірургом Олександром Шалімовим і нардепом Михайлом Сиротою. Один помер 2006-го, другий загинув в автокатастрофі торік.

Артистка 76-річна Тетяна Камбурова згадує, як колись повернулася з відрядження і не застала вдома матері.

— Я дзвоню Жені. Кажу: мама кудись зникла. Женя за півгодини примчалася. Ми проїхались по київських лікарнях і знайшли маму, на жаль, уже мертву, — Камбурова промокає очі хустинкою.

Біля труни плаче актриса 66-річна Раїса Недашківська. Згадує, як Мірошниченко після опери "Травіата" Верді розгримувалася й поїхала додому. Потім у халаті й капцях зустрічала прихильників, що  прийшли з тортом і квітами.

— Господь поцілував її: відірвався тромб — і все. Про таку смерть мріяла моя мама. У Києві є лікар, який лікує співом Жені післяінфарктні стани хворих. І люди поправляються, оживають.

Священик перехрещує могилу і просить усіх кинути по жмені землі.

Актриса Лариса Ковальдик кладе троянди на могилу, простує до автобусу. Розказує, що познайомилася із Мірошниченко на першому курсі консерваторії.

— Коли я вступила, Женя була третьокурсницею. Ми жили разом у гуртожитку. Якось не склала іспит — іду й реву. Вона мене перестріла й заспокоїла, каже: "Чого ти, дурненька? Усе минеться, а нервову систему собі не зривай". 25 березня ми поховали нашого однокурсника Дмитра Мироненка. Оце він пішов і Женічку забрав.

×