Леонід Фартушняк із Хмельницького вже на пенсії влаштувався у колгосп, робив електродвигуни. 1991-го йому дали пай і 16 соток землі під забудову. Грошей на матеріали не було, тож вирішив будувати з пляшок.
— Жінка почала кричати, що мене люди засміють, — розказує 78-річний Леонід Григорович. — А я їй кажу: завезеш стройматеріали — построю. Вона й замовкла. А я все розщитав. Моя квартира у Хмельницькому біля залізничного вокзалу. Там у скверику приїжджі й зустрічаючі лишали купу пляшок. Щоранку назбирував повний рюкзак, а, бувало, ще і дві сумки. І електричкою — на дачу.
До села Масівці їхати 40 хв. Леонід Григорович дістає гральні карти. Підсідають двоє його знайомих. Дорогою граємо в дурня.
— Одного разу збираю бутилки, а до мене підходить якийсь і каже: "Что ты здесь собираешь. Это моя территория". Добре, що Барс підбіг. У мене був собака лайка.
Фартушняк відбирав пляшки з-під шампанського й літрові з-під горілки. Вони об"ємніші й міцніші. А головне: нікому не потрібні, бо їх не приймали.
Від залізничної станції йдемо полем, селом — хвилин із 15. Будинок виблискує на сонці. Дінця пляшок повернуті назовні. Від морозу вкрилися інеєм.
За хвірткою до хати веде скляна доріжка — близько метра завширшки та 10 м завдовжки. Леонід Григорович розпалює піч.
— Зараз буде тепло. На вулиці мороз, а в хаті плюсова температура. Кожну бутилку я затикав пробкою. Обрізав і одівав пластикову півторашку. Дно — назовні, пластик всередину. Получається воздушна подушка. Зимою зберігає тепло, а літом тут прохолодно.
З підвалу господар дістає груші, яблука, горіхи. Застеляє табуретку газетою. З кутка виймає півторалітрову пляшку червоного вина.
— Цього року я зробив 60 літрів — з яблук, абрикосів, малини. А це з вишень.
Відбирав пляшки з-під шампанського і літрові з-під горілки. Вони об"ємніші й міцніші
Фартушняк працював учителем трудового навчання. Женився, має доньку, сина, онуків та п"ятьох правнуків. 2000-го розлучився з дружиною Ліною. Разом прожили 42 роки.
— Жінка єврейка, поїхала з дітьми в Ізраїль. А чого я маю туди їхати? — каже Леонід Григорович. — Замолоду накатався по світу. Краще, ніж в Україні, мені не було ніде. Усе життя скиталися по зйомних квартирах. А тут і квартира, і будинок. Торік син приїжджав. Каже, продавай усе і приїжджай в Ізраїль. Навіть знайшов покупців. Давали за квартиру і будинок 100 тисяч доларів. Син казав: "Папа, за такие деньги ты будешь там жить припеваючи". А я не согласився.
На будинок Леонід Фартушняк зібрав близько 20 тис. пляшок. Зводив майже 10 років. Але не потратив жодної копійки.
— Я підробляв у селі. Всі знали, що я строю. А я так: перемотую людям мотори до стіралок, пилососів, а грошей не беру. То вони мені пісок завезуть, цементу дадуть. Один тракторист привіз майже тисячу бутилок.
Будинок розміром 5 на 7 м. Висота стін 2,20 м. Підлога зроблена зі вкопаних пляшок, як і доріжка на вулиці. Поверх — ламінат. У меншій кімнаті грубка. Будинок кріпить шість цегляних колон.
— Кірпічні колони робили строїтєлі. Криша — з добротних балок. Шифер також виписали в колгоспі. Потолок сначала я хотів робити із сітки й накидати на неї цемент. А потом думаю: "Стоп. Він буде важкий". Тоді я знизу підбив дошками, всередину поклав порожні пластикові бутилки вперемішку з тирсою. Зверху забив дошками. І легкий, і тримає тепло.
У скляній хатині є два вікна. Підвіконня зроблені із пласких пляшок.
Є такі, що напрошуються на сто грам. Але горілку я п"ю раз на тиждень
— Сначала думав вікон не робити. Гадав, що буде і так багато світла. А потом уявив: а коли пасмурно? Почті в кожну бутилку вставив пробку: зелену, жовту, синю. Коли сонце, стіни ніби ковьор. А сонячні зайчики бігають по всій хаті.
Одружуватися вдруге Леонід Григорович не хоче.
— До мене часто заходять подружки, — каже. — Квартиру маю, тисячу гривень пенсії, картошку, буряк, моркву, квасолю, яблука з дачі. Багато жінок було, а хотілося, щоб була одна. Вони приходять, а тут треба робити на дачі. Женитися ж просто так… По наших законах за кілька місяців вона може подати на розділ імущєства. А з чоловіками я майже не дружу. Є тут такі, що напрошуються на сто грам. Але горілку я п"ю раз на тиждень.
Щодня перед обідом Леонід Григорович випиває склянку домашнього вина.
1 
1
Коментарі
1