— Стежив за роботами Геннадія останні 10 років. Їх не можна сплутати з іншими, бо автор мав своє творче обличчя. Останнім часом він хворів. Та ще додався стрес через пандемію. Вона впливає на митців. Гостро відчував непотрібність суспільству, — каже вінницький художник Олександр Нікітюк про колегу Геннадія СОЛДАТОВА, 74 роки. За ним справили дев'ятини.
Геннадій Солдатов народився в узбецькому Ташкенті. Навчався у Харківському художньо-промисловому інституті. Жив у Вінниці. Працював у монументально-декоративному мистецтві і станковому живописі. Його мозаїки та вітражі прикрашають кілька будівель у Вінниці та області. Картини Солдатова є в багатьох галереях і приватних колекціях.
— Він був талановитий. Створив низку портретів. До останнього хотів писати, бо мав що розповісти людям, — говорить знайома Ірина Попенко. — Був гранично чесним. Якщо добре казав про якусь роботу, то вона дійсно цього заслуговувала.
— Я зустрівся з Геннадієм один раз у житті. Випадково, — розповідає фотохудожник 50-річний Зорій Файн. — Наприкінці 2017-го в художньому салоні Вінниці забирав свої полотна. Підійшов літній чоловік. Взяв зі столу мою роботу "П'ятничанське кладовище". На ній — огорожі пам'ятників, які тонули в червоно-помаранчевому осінньому листі. Довго розглядав, а потім сказав господині салону, що картина талановита. Вона вказала на мене — ось автор. Я зніяковів. Подякував йому за відгук. Відтоді минуло кілька років. Щоразу, як переглядаю свої картини, зупиняюся саме на цій і розглядаю її його очима. Ті кілька хвилин, які він витратив, дали мені впевненість у своєму живописі.
3 
1
Коментарі