вівторок, 06 листопада 2018 06:01

"Діти швидко опановують іспанську, але з такою ж легкістю забувають українську мову"

Автор: www.facebook.com/Olena Zadorozhna
  Лариса Пономаренко готує гарячий шоколад на фестивалі ”Свіччине весілля” в селі Березова Рудка Полтавської області, вересень 2017 року
Лариса Пономаренко готує гарячий шоколад на фестивалі ”Свіччине весілля” в селі Березова Рудка Полтавської області, вересень 2017 року

— Перебратися в Іспанію ніколи не планували. Чоловік поїхав у гості до знайомого. Потрапив у лікарню, де його прооперували. Через незнання мови навіть не розумів, яку саме операцію зробили. Разом із 5-річним сином відправилася туди, щоб його доглянути, — розповідає 48-річна Лариса Пономаренко з Києва. 17 років живе в місті Мурсія.

— Довелося витрачати немалі кошти на ліки. Тож за тиждень після приїзду пішла працювати нянею в іспанську сім'ю. Це був перший рік, коли в країні оголосили легалізацію і можна було оформити посвідку на проживання. Вирішили певний час побути в країні, так і залишилися.

Найважче було через відчуття, що потрапила в ізоляцію. В той час телефонувати рідним в Україну могли лише раз на тиждень, а то й на місяць — через дорожнечу. Допомогло знайомство з іншими українцями. Виявилося, що всі маємо спільну проблему — діти швидко опановують іспанську, але з такою ж легкістю забувають українську мову. Буквально за рік помітили, що син почав вживати іспанські звороти. Міг сказати "я вдарився проти дверей" або заміняв українські слова. Тоді ввели правило — як переступаємо поріг будинку, розмовляємо лише українською.

Запропонувала іншим батькам відкрити україномовні класи. Почали шукати, як це узаконити. Іспанці порадили створити громадське об'єднання, при якому працюватиме школа. Так виникла асоціація українців у місті Мурсія, яку очолюю. Щоб знати, як усе це працює, пройшла різні курси. Закінчила в університеті магістерську програму по міжкультурному діалогу та соціальній роботі. Певний час працювала в Інституті соціального розвитку, який займається громадськими організаціями й ініціативами.

Ми були перші, хто запропонував легалізувати такі школи для України. Разом з діаспорою Італії, Португалії і Франції звернулися до Світового конгресу українців. Створили українську міжнародну школу.

Раз на рік із перевірками приїжджають представники міжнародної української школи. Дають контрольні та проводять екзамени, щоб перевірити знання учнів. Наші випускники здають екзамени й отримують атестати про середню освіту українського зразка.

Діти навчаються за програмою Міністерства освіти й науки України. Вивчають українську мову, літературу, історію та географію України. Основні предмети — хімію, біологію, математику проходять у іспанських школах. Даємо лише додаткові заняття, щоб вони знали українські терміни.

Викладають учителі, які здобули педагогічну освіту в Україні. Отримують символічні зарплати з батьківських внесків. Додаткового фінансування немає. Міська рада дозволила проводити уроки в державній іспанській школі.

Деякі з випускників склали ЗНО і навчаються в Україні. Але з цим виникли труднощі. Раніше діти могли здати українське тестування в Іспанії. Екзамену транслювали через веб-камеру. Зараз потрібно їхати в Україну. Діти не можуть цього зробити, бо іспанський навчальний рік закінчується набагато пізніше.

Ще одна проблема в тому, що наші школи не мають статусу українського навчального закладу. Тобто для іспанської сторони це позашкільна освіта. Вирішуємо, як зробити так, щоб Україна надала юридичний статус цим школам.

Крім навчання, займаємося легалізацією документів українців, перекладами, пошуком роботи, організовуємо весілля та похорони. Коли народжується дитина, допомагаємо виготовити паспорт. Наше консульство розташоване майже за 500 кілометрів. На весь округ там є лише два працівники. Тому ці питання доводиться вирішувати самим.

"Українці часто брешуть, що вони з Донбасу"

— Є три групи людей, які їдуть у Іспанію. Перша — ті, хто легалізувалися та живуть тут давно. Добре спілкуємося з ними через соцмережі. Створили окремі групи для пошуку житла, роботи, оголошень, — каже Лариса Пономаренко.

Друга група — новоприбулі, яких обманули в Україні. Шахраї говорять завищені зарплати й обіцяють, що тут можна легко легалізуватися. Українці позичають гроші, приїжджають, але їх ніхто не зустрічає. Допомагаємо їм із роботою і житлом.

Третя група — так звані біженці. В інтернеті активно рекламують отримання політичного притулку. Українці приїжджають сім'ями й залишаються без грошей на вулиці. За законом, соціальні служби повинні одразу відібрати дітей, а подружжя розділяють. Соціальні працівники спершу дзвонять до мене. Просять, щоб пояснила людям умови перебування в країні. Більшість знаходить гроші чи родичів, щоб тимчасово поселитися.

Також українці часто брешуть, що вони з Донбасу. Останній раз була сім'я із двома дітьми. У їхніх свідоцтвах про народження була написана Запорізька область.

Насправді, отримати притулок майже неможливо. На період розгляду заяви держава видає дозвіл на роботу, щоб люди могли себе забезпечити. Українці помилково думають, що вони вже легалізувалися. Але коли у притулку відмовляють, повинні виїхати з країни. Навіть, якщо встигнуть десь попрацювати, цей період не зарахують у трудовий стаж.

Щоб вирішувати такі проблеми, організації українців в Іспанії об'єдналися в національну спілку "Краї". Разом із діаспорами інших країн звернулися до міжпарламентського депутатського об'єднання "Зовнішня трудова міграція" і прем'єр-міністра. Насамперед просимо створити єдиний орган, куди емігранти зможуть звертатися з різними питаннями. Щоб отримати якусь довідку, потрібно їхати в Україну. У Європі це роблять через інтернет.

Зараз ви читаєте новину «"Діти швидко опановують іспанську, але з такою ж легкістю забувають українську мову"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути