10-річний Денис Карась із Полтави сам заробляє на чіпси, печиво та напої. Має хобі — витягує іграшки з автоматів.
— Тут їх штук 80, — хвалиться Денис іграшками у своїй кімнаті. — Зібрав за п"ять місяців. Частину подарив друзям. Бувало, по три-п"ять за раз витягав.
— Скоро будемо продавати, — обнімає хлопця бабуся Валентина Павлівна, 71 рік. — Дуре бабу. Каже: піду куплю пиріжок, а приносить іграшки.
— Не брешу ні бабусі, ні батькам, — обурюється школяр. — Завжди питаю, чи можна щось витягнути. Щоб принести три іграшки, вистачить трьох монеток по 50 копійок.
До розмови приєднується батько Олександр, 47 років.
— Скромнічає. У нього своя система — витягує іграшки, що по центру лежать і по вєсу менші. Дивиться, щоб були не утрамбовані. Везе, коли грає сам. Якщо хтось із нас поруч — просить відвернутися.
Пригадують, як Денис брав участь в акції цигарок "Монте Карло". Їх курить батько, а хлопець збирав вкладиші. Виграв парасолю, футболку, два рюкзаки та кілька ручок із вмонтованим радіо. Розповідає, що грав і в "однорукого бандита".
Витягує іграшки, що по центру лежать і по вєсу менші
— Кидаю 50 копійок — виграю 100 гривень. Другі 50 — виграю 50. Тьотя даже кульочок дала, щоб зібрав гроші. Знову прийшов, кидаю 50 копійок — посипалося 206 гривень. Якась тьотя підбігла, дала мені 50 копійок, а виграні гроші забрала.
— Дитина розстроїлася. Прийшла додому, плаче, – пригадує мати, 43-річна Олена. — Я пішла до директора ринку, де стоїть автомат.
— Директор сказав тьоті, щоб віддала гроші, — додає Денис. — Бо вони виграні чесно. Вона віддала.
Каже, що після цього грав разів 20. Крупних виграшів уже не було, лише по 10, 25 грн.
— Хліб купляв, мамі давав, і собі в копілку кидав, — веде далі.— Назбирав 900 гривень. За 500 купив велосипед. Я ж іще й зарабатував. Люди просять показати магазин чи вулицю, дають за це дві гривні. Я не прошу — самі дають. На днях з мальчиком одну бабушку проводили. Вона давала гривню, так ми не взяли.
Улітку Денис із друзями збирають яблука, груші, сливи, абрикоси. Продають.
— Рядом багато дерев росте. Назбираємо отакенний пакет, і по п"ять-десять гривень маємо кожен на ринку. Бува, платимо по 25 копєєк чи по гривні мєстове тьоті Тані. Вона замєстітєль директора базара, мєстовщіца.
У присутності рідних хлопець почувається вільніше.
— А ще колядую, щедрую, посіваю. Макулатуру, метал збираю. Недавно сусідка приходить. У них труби поміняли, каже: зайди, забери.
— З п"яти років отакий, — озивається бабуся. — Сейчас тачку візьме, друзєй позве, щоб помогли везти труби. Потім купляє їм пепсі-колу, чіпси, сухаріки. Пікнік устраюють. А другий раз і по кілька гривнів роздасть.
Мама подарувала хлопцеві копилку. Денис мріє купити комп"ютер за чотири тисячі гривень. Каже, що збере їх за три роки.
— Раніше копилкою була трилітрова банка, закатана кришкою, — розповідає батько. — Щось загорілося — відкривайте банку! А копилку так просто не відкриєш.
Як виростеш, будеш бізнесменом? — цікавлюся в Дениса.
— Ні, футболістом. Хожу на стадіон "Ворскла". Футболісти гарно заробляють.
Батьки запрошують на кухню випити кави. Денис іде до своєї кімнати.
— Вобщє автомати дєло погане, — розмірковує батько. — Скільки людей програвали хати, машини.
— Конєшно, кричимо на нього, — додає мати. — Гроші не даємо. А він каже, як останеться 50 копійок, ото й кину. Не може пройти мимо.
У кого Денис удався?
— Я працюю у шкірвендиспансері, — стенає плечима Олена. — Чоловік у "Водоканалі". Хіба що зимовими вечорами, коли роботи немає, в лото граємо на гроші. Денис позичить у бабусі гривню і повиграє в нас усе. Позавчора пятьорку так заробив.
Мати складає порожні чашки. Помічає, що син уже кудись подався.
— У комп"ютерному клубі сидить. Кілька разів приходила, перевіряла, у що він грає. Завжди у футбол. Може, таки футболістом буде?
1996, 3 жовтня — Денис Карась народився в Полтаві
2001 — заробив перші гроші на автоматах
2002 — пішов до 1 класу Полтавської ЗОШ N 19
2005 — зібрав колекцію іграшок із автоматів
2006 — купив велосипед, записався на секцію футболу
1 
1
Коментарі