— Мам, моя открытка должна обезьянкам больше всех понравиться. Хоть и не сильно старался, но получилось очень красиво, — говорить матері 5-річний Сергій Кваша в столичному зоопарку. 27 грудня разом із батьками прийшов готувати листівки для мавп.
На столах у холі розкладені сухофрукти, соняшникове й гарбузове насіння, горіхи та родзинки. Поряд стоїть літрова банка меду. Працівниця зоопарку розсаджує дітей за столи. Роздає кожному одноразові гумові рукавички й картонні листівки. На них зображені ялинки, метелики, равлики й ведмеді. Діти змащують малюнки медом. Викладають насінням і горіхами.
– 2016-й буде Роком мавпи, — розповідає дітям провідний зоотехнік відділу "Примати" 40-річна Ольга Янчук. — Щоб у нас все вдавалося, треба символів наступного року задобрити. В нашому зоопарку їх 35.
Працівниці звіринцю несуть листівки у вольєр до капуцинів. Вони наввипередки хапають подарунки. Залазять із ними на дерева. Вожак — найбільший капуцин — відбирає листівки у двох мавп і кидає на землю.
— У цих тварин — жорстка ієрархія, — кажє Ольга Янчук. — Вожак спочатку бере їжу собі, а потім розподіляє між іншими. Якщо хтось намагатиметься вхопити шматочок першим, може вкусити. Капуцини дуже запальні. Швидко бігають. Гарно стрибають гілками. Полюбляють перепелині яйця, борошняних хробаків і горіхи. Яйце розбивають і випивають. На відміну від інших мавп, горіхи не розкушують, а розбивають. Коли їх тільки привезли і дали горіхи, почули в клітці голосний стукіт. Виявилося, капуцини били горіхами об підлогу й стіни, щоб їх розкрити.
Найменший капуцин підбирає з підлоги листівку. Сідає з нею біля вікна. Віддирає сухофрукти пальцями й злизує мед.
— Він народився в неволі, — каже працівниця. — Йому вже два роки, але й досі любить сидіти в мами на спині. Коли тварин переводили сюди з літнього вольєра, сам іти не хотів — переїхав на мамі.
Жінки несуть листівки двом гібонам. Мавпи беруть їх лапами. Їдять вгорі на гілках.
— Гібони люблять хапати наших працівників за волосся, — розповідає Ольга Янчук. — Коли до них заходить хтось в окулярах, намагаються зняти їх і приміряти, можуть вкрасти.
Шимпанзе Тоні через годівницю опускають йогурт у пластиковій коробці, з десяток помідорів і печених картоплин. Шимпанзе бере йогурт і швидко відкриває його. Занурює палець і облизує. За хвилину коробка пуста.
— Тоні найбільше подобається йогурт, — каже Ольга. — Він важить кілограмів 250. До нас привезли 1999-го з Німеччини. Тоні 41 рік. Якщо перевести на людський вік, то має 82 роки. Годуємо його 4–5 разів на день. Снідає овочами, полуднує печеною картоплею, на обід має горохову кашу й хліб з повидлом, вечеряє фруктами. Найбільше любить банани. За раз може з'їсти 2,5 кілограма. Взимку даємо йому цибулю й часник для зміцнення імунітету.
Тоні хапає однією лапою чотири помідори, другою — п'ять картоплин. Сідає на дерев'яній підставці спиною до відвідувачів. Киває до високого чоловіка.
— Что — даже спокойно поесть не дают? — сміється той. — Мне это тоже не понравилось бы.
За кілька хвилин мавпа доїдає помідори й береться за картоплю. Обчищає шкірку, потім відкушує.
— Тоні любить дивитися телевізор, — говорить Ольга Янчук. — Сідає на колесі й годинами дивиться передачі про тварин і музичні канали. Інколи допомагає працівникам прибирати у своїй клітці. Беремо ганчірку й показуємо, як витирати скло. У Тоні виходить не гірше, ніж у людей.
3 
1
Коментарі