"Не можу вилізти з боргів, гроші втікають із дому, — пише вінничанка Галина, 63 роки. — Маю маленький бізнес. Тримаю свій магазин, але він не приносить нормальних заробітків. Понабиралася кредитів, не знаю, як жити далі. Може, магазин закрити чи почати щось нове? Турбує постійний головний біль, маю високий тиск, став падати зір. У чоловіка — хворі ноги, а він операцію робити відмовляється".
Листи коментує столичний біоенергетик Мирослав Олійник. Сканує правицею паспортні фото подружжя.
— Магазин не закривайте. Змініть асортимент товарів. Заохочуйте покупців акціями. Після Нового року торги підуть краще. Зниження гостроти зору пов'язане з очним тиском. Не затягуйте з візитом до лікаря. Чоловікові треба погодитися на операцію до кінця року. Інакше вже весною йому важко буде пересуватися самотужки.
"Ми 21 рік прожили душа в душу, у вересні чоловік пішов до іншої, — пише Людмила з Полтавщини. — Андрій — добра і чуйна людина. Питаю: чому? Каже, що не може без неї жити, що його до неї тягне. У нас двоє хворих дітей, а я залишилася сама. Не знаю, як жити далі. Він теж страждає. Чи варто його повертати у сім'ю?"
Біоенергетик дістає з конверта фото. Коротко стрижена блондинка обіймає чоловіка в чорному гольфі.
— Відпустіть чоловіка. Бо що більше намагатиметеся повернути в сім'ю, то більше він віддалятиметься. Коханка тримає його біля себе за допомогою чар. Протягом року він сам проситиметься назад. Вам вирішувати, чи готові пробачити зраду. Поставити на ноги дітей допоможуть заможні родичі.
"Побралися 2,5 року тому, а дітей не маємо, — пише 28-річна Катерина з Чернігова. — Чоловіку 36. Обоє здорові, бо проходили обстеження. Я працюю в дитячому садку. Щодня бачу чужих діток, а так хочеться обійняти своє. У чоловіка батько помер молодим, потім — двоюрідний брат. З нащадків у їхній сім'ї залишився тільки він з братом. Але обоє батьками ще не стали".
Не слухайте тих, хто каже, ніби на роду чоловіка якась порча. Наступного року ви станете батьками. Пройдіть обстеження у столиці. Якщо лікарі наполягатимуть, варто вдатися до штучного запліднення.
"Син пішов у запас на пенсію з прикордонної служби, — пише Володимир Іванович із Полтави. — Коли служив, то спиртного не вживав. А тепер систематично випиває. Іде в запої на тиждень. Перерви між запоями стали коротші. Якщо раніше тримав себе в руках 20 днів, то тепер п'ять-шість. Коли п'яний, усіх пригощає, водить невідомо кого додому. Коли прошу схаменутися, сердиться, замахується на матір і на мене. Коли тверезий, просить вибачення, обіцяє більше не пити. Але лікуватися від алкоголізму не хоче".
— Запої у сина стають регулярними. Проханнями тут не зарадиш. Не пробуйте за його спиною лікувати від алкоголізму у знахарів, бо тільки нашкодите. Закодується, коли сам зрозуміє, що далі так жити не можна. П'є, бо не має чим себе зайняти. Йому потрібна робота. Може влаштуватися охоронцем. Але до цього часу має кинути пити, інакше просто замінить одних випивох на інших.
"Син Вадим живе в Києві, — пише хмельничанка Ганна Володимирівна. — Там женився. З дружиною Тетяною мали двоє синів. Але тепер розійшлися. Вадим каже, що йому надоїло терпіти. Жінка їсти не готує, не пере, в хаті порядку нема. Без кінця свариться. Їх розвела теща. Вона постійно лізла у стосунки Тані й Вадима, казала, що невістка моєму сину не наймичка і прибирати за ним не буде. Зараз забрала доньку і внуків до себе на квартиру. Чи помиряться вони? Не хочу, щоб внуки росли без батька".
— Син і невістка помиряться в листопаді. Розрив піде обом на користь. Подружжю треба навчитися домовлятися. Не перекладайте всю вину на сваху. Вона захищає свою доньку, а ви заступаєтеся за сина. Обом час зрозуміти, що діти — дорослі. Від усіх помилок ви їх не застрахуєте. Злагода в домі буде, коли допомагатимуть одне одному, ітимуть на компроміси.
7 
35413
Коментарі