— Тчу килими з дитинства. Друзі сміються: "З твоїм прізвищем гріх було б займатися чимось іншим", — каже 45-річна Валентина Ткач із міста Богуслав на Київщині. В її родині всі ткали килими і полотно з льону. Жінка займається цим з дитинства.
Із Валентиною зустрічаємося у майстерні майже в центрі Богуслава. Всередині попід стінами стоять сім ткацьких верстатів. На трьох — початі килими. Поряд — коробки і корзини з пряжею. Пахне фарбою і вовною.
— Дід по материній лінії ткав льняне полотно. Навчив цьому і мою маму. Вона з 15 років працювала ткалею, — Валентина Ткач знімає шкірянку, вішає її на спинку стільця. Лишається у білій вишитій сукні. — Батько, Іван Григорович Вовкула, 10 років був директором фабрики художніх виробів "Перемога" в Богуславі. За часів його керівництва богуславські килими славилися на весь світ. У магазинах їх не продавали. Вся продукція йшла у Москву. Там їх розподіляли по всій планеті.
Маму завжди пам'ятаю біля ткацького верстата. Щоб я не заважала, нашвидкоруч робила мені ляльки з клаптиків і ниток. Бавилася ними поряд з верстатом і клубками. Ніколи не просила навчити ткати. Просто дивилася, як мама це робить.
Валентина ставить чайник.
— Після смерті батька фабрика почала занепадати, — розповідає жінка. — Витягували вікна, різали батареї, розпилювали станки. Я вдома казала: "Давайте рятувати верстати". "Валю, нічого в тебе не вийде, — чула від мами. — Є в тебе станок, одного й вистачить".
Не послухала. Почала ходити по начальниках. У виконавчому комітеті мені сказали: "Бери, якщо вони тобі так треба". За 10 верстатів заплатила 100 купонів.
У майстерню приходять дві жінки, вдягають робочі фартухи і беруться ткати килими.
Жінки працюють стоячи. Постійно рухаються з одного краю верстата до іншого.
— Килими тчуть лише стоячи, — говорить Валентина. — Станки широкі, треба бігати з одного кінця в другий, щоб поміняти нитки. Буває, працюю по 10–12 годин на день. Після цього дуже болять руки, ноги, шия і спина.
На один килим йде від 1 до 7 місяців. Ціни починаються від 400 грн. Найбільший, 1,5х2 м, коштує близько $1000. Служитиме не менше 60 років. Якщо висітиме на стіні, то не одне століття.
20 років Валентина Ткач продавала свої вироби на Андріївському узвозі у Києві. Зараз їх можна купити в інтернеті.
— Якось на узвозі одна жіночка довго роздивлялася килими. Купила один із різнокольоровими смужками. Збиралася на стіні повісити, бо шкода таку красу на підлогу стелити. Я відповіла: "А ви таки постеліть. І пройдіть по ньому босими ногами — це так приємно для ніг". Жіночка мене послухала. Після того купила ще кілька — постелила їх мало не в кожній кімнаті.
3 
1
Коментарі