"Дана сия записка военно-революционным советом и командармом директору музея Яворницкому о том, что арестовать или конфисковывать что-нибудь из имущества музея Поля никто не имеет права без особого на то распоряжения командарма батька Махно, что подписями и приложением печати удостоверяется", – йдеться у записці, що зберігається в архіві Державного національного історичного музею ім. Дмитра Яворницького у Дніпрі. У 1902–1917 роках він називався Обласним музеєм ім. Олександра Поля – на честь колекціонера і почесного жителя міста.
Нестор Махно очолював революційно-військову раду й армію, яка контролювала територію навколо містечка Гуляйполе – тепер райцентр Запорізької області. Воював із Добровольчою армією Антона Денікіна. У Катеринославі – тепер Дніпрі, у готелі "Асторія", розміщувався штаб Махна.
– Охоронна записка – це гарантія безпеки, – каже завідувач відділу музею 63-річна Тетяна Цимлякова. – Набрана на друкарській машинці. На рідкісному папері, який використовували для особливо важливих документів. Захищений водяним знаком – відтиск із зображенням геометричних фігур. Папір Махно, очевидно, десь конфіскував. Під текстом підписи червоною ручкою – Батько Махно, темно-синьою – голова і секретар реввійськради. Підкріплені печаткою отамана.
Дослідники вважають, що червону ручку для підпису командарму дала його дружина Галина Кузьменко. Вона працювала вчителем української мови й літератури. Всюди супроводжувала Махна. За рік навчила його розмовляти українською.
Лист Нестор Махно приніс у музей особисто у листопаді 1919-го. Хотів зустрітися з директором Дмитром Яворницьким. Довго розпитував його про минуле України.
– Хлопці, відпочиньте до вечора, бо вночі можуть бути гості в музеї, – каже директор до конюха і сторожа після того, як отаман пішов.
– Та ми вдвох проти цих гайдамаків і півхвилини не вистоїмо, Дмитре Івановичу.
– Будемо брати хитрістю.
Коли стемніло, до музейної кімнати, де зберігалися козацькі шаблі, почали лізти злодії. Тоді одягнені в лицарські обладунки конюх із сторожем почали рухатися у їхній бік. Злодії втекли. Подумали, що на них нападають привиди.
Цю легенду записав краєзнавець Тимофій Коцюбинський із Дніпра.
– Під час революції влада в Катеринославі змінювалася 22 рази. Дмитру Яворницькому вдавалося з усіма домовлятися, – продовжує Тетяна Цимлякова. – Крім захисту музею, доводилося просити і про допомогу на утримання. Не було чим опалювати приміщення. У книзі обліку вхідної документації є запис: у жовтні 1919 року музей отримав 10 тис. крб. А 2 грудня видано ордер на 200 пудів дров зі складу на Петроградській вулиці.
3 
1
Коментарі