Про що говорили у столичному Центральному загсі
Перед Центральним загсом у Києві зупиняється білий лімузин. Іноземні номери на ньому заклеєні табличками Just married. З авто виходить наречена у білій приталеній сукні й короткій шубі. На ногах – босоніжки. Жених – у чорному костюмі й малиновій сорочці. Сходами забігають у загс.
Водій припарковує авто. Виходить із салону. Поверх білої сорочки одягає піджак і куртку. З кишені дістає пачку Parliament. Закурює. До нього підходить на голову вищий у фіолетовому вельветовому піджаку.
– За скільки ти свого брав? – стукає долонею по капоту лімузина.
– За 4 тисячі півроку тому пригнав із Польщі. Думав, скоро відіб'ю. На 8 Березня і День Валентина покаталися – і більше в оренду не беруть. У піст тільки на дні народження замовляли. Аби до Нового року гроші вернути.
– А того рожевого де подів?
– Подвєска полетіла. Салон там теж треба міняти. Продав у Полтаву. Він на три роки молодший за цього. Але не рівняй польські дороги з київськими.
– Скільки ще маєш заказів сьогодні?
– Цих на Троєщину відвезти. Інших із Виноградаря в центр на фотосесію доставити. На 22:00 везу студентів у нічний клуб. Таких заказів найбільше не люблю. Вчора малолєтки обригали весь салон. Замовили на дєвішнік. Нареченій не знаю, чи 18 стукнуло. Пузо – во, – округлює руками свій живіт. – Вєрняк – сьомий чи восьмий місяць. Martini Asti з горла пила. Дорогою до клубу двічі зупинялися, щоб шампанського докупити.
У фойє позіхає жінка в зеленому брючному костюмі. Біля неї зупиняється на кілька років молодша у довгій бежевій сукні на бретельках. Підмальовує губи червоною помадою.
– Не виспалися, тьотя Леся?
– Вже другу ніч не сплю. Нічною маршруткою з Луцька добиралися. А живемо біля військового аеродрому. Там навчання відновили. Один за одним злітають бомбардувальники. Так гудуть, що в хаті вікна трусяться. 20 років не літали. Полігон незаконно городиною засаджували. А тепер учєбка щоквартальна. В людей городи позабирали і попередили, щоб не висовувалися.
– Оля з Нідерландів не прилетіла?
– Хвора. Квитки на літак здали. Перед Великоднем змерзла. Пішла до лікаря. А в їхніх голландських поліклініках усе лічать парацетамолом. У неї голос пропав. Кашляє так, що задихається. А лікар сиропу від кашлю не виписує. Тільки парацетамол. З України їй антибіотики висилали, бо ще чуть-чуть – і було б запалення.
– Вона за свого Рудольфа вийшла, чи досі не розписані живуть?
– Розписалися після Нового року. В Україні весілля відсвяткуємо влітку. Так що чекай на запрошення. Його родина в шоці, що вони так швидко одружилися. Там можуть 10 років зустрічатися, мати спільний будинок і дитину, а про шлюб навіть не думають. Взяли квартиру в кредит під 3 проценти годових. В іпотеку купити дешевше, ніж орендувати.
– Оля добре заробляє?
– Має 3 тисячі євро. 800 віддає на податки. Ще 50 платить за страховку. Коли страховки не мала і захворіла, 700 євро заплатила за виклик "швидкої".
Серед гостей стоять дві пари. Роблять селфі на смартфонах. В одних на пальцях виблискують обручки.
– Оксано, вас можна привітати з одруженням?
– Да, у нас все не як у людей, – регоче наречена. – Дехто два роки до весілля готується. А мені Діма на Новий рік освідчився, а на День Валентина вже весілля справили.
За їхньою спиною молодят обговорюють дві жінки.
– Оксана така сама вертихвостка, як і її мати, – каже висока коротко стрижена білявка. – Вона Діму відбила у своєї двоюрідної сестри. Ще на Покрову він до Каті ходив, а під Новий рік Ксюші освідчився. Через тиждень на Різдво зробили заручини, щоб не передумав. Думає, схопила Бога за бороду, бо він має два ломбарди. Тітка їй війну об'явила. Вона собі Діму в зяті хотіла. Сказала, що не простить. Після весілля їм на воротах вінок із могилок повісила. Не думаю, що довго поживуть. Він – багатий, але скупий. Навіть обручки їм з ломбарду взяв.
– Скільки вже в неї тих мужиків було, – говорить худіша у короткій спідниці. – Кажуть, навіть із сільським головою зустрічалася. А в нього дочка за Оксану старша.
– Лєрочко, ви сьогодні без дітей? А внуків на кого залишили? – запитує вусань у вишиванці жінку, що розщібає коричневу парку.
– Наш тато з Полтави гостює. Приїхав у Київ на передачу "Жди меня".
– Когось знайшли чи тільки приїхали шукати?
– Позаторік тато написав їм листа. Шукає сестру по батькові, яка загубилася 1957 року. Тоді їхня мати померла. Батько лишився вдівцем із трьома дітьми. За півроку женився. Моєму татові тоді було 3 роки. Старшу сестру Іванку він не пам'ятає. Покійна середуща сестра, поки була жива, то казала, що Іванку мачуха кілька разів у лісі кидала, щоб блуд напав. Але та додому дорогу знаходила. Потім у криниці втопила. Але пару років тому тато взявся складати свій родовід. Поїхав у село, походив по старожилах. Ті розказали, що Іванку із села вивезли цигани. Тато має надію, що сестра ще жива.
– А маму давно поховали?
– Півроку тому. Через це весілля мусили відкласти. Внукові хату віддала. Вони почали ремонт робити. Зірвали підлогу, а там – п'ять тисяч рублів. Допитуюся у батька: хто сховав? А він ні слухом ні духом. Вони з мамою розлучилися, коли я молодою була. В той час за п'ять тисяч могли машину купити.
Наречену в пишній сукні на виході із загсу цілує кучерявий хлопець у джинсах і вишиванці. Гості кидають на них пелюстки троянд. До прикрашеного повітряними кульками авто наречений іде накульгуючи.
– Даша в медичному вчилася, – розказує мати нареченої – низенька чорнява жінка в туфлях на 10-сантиметрових підборах. – 2008-го виграла грін-картку й поїхала в Америку. Два роки працювала у "Макдональдзі" прибиральницею. Все кинула, коли з Юрою по інтернету познайомилася. Він із Києва. В АТО з перших днів. Захищав Донецький аеропорт. Тиждень сиділи без води. Пили талий сніг, що капав із другого поверху, де лежали трупи. По них стріляли з танків і гранатометів, а дати відповідь не могли. Бо перемир'я!
– Що з ногою?
– Прострелили. Наново ходити вчився. Зараз ледь ногами перебирає, але знову збирається в АТО. Його брат теж воює. Ходив у розвідку в Донецьк. Бачив, як там підлітків вербують у свої ряди сепаратисти. Зі школи забирають на екскурсії. Показують, як треба нести службу на блокпостах, дають постріляти з "калаша". Замість літньої практики в 10-му класі пацанів кинули на кладовище сєпарам могили копати.
– А що ж тепер Дашка?
– У медичний поновлятися не хоче. Пішла у школу біологію викладати.
2 
1
Коментарі