Четвер, 23 квітня 2015 12:30

Валерій Шевчук для мене автор яскравіший за Павла Загребельного

П'ять книжок, які вплинули на письменника Олега Коцарева

1. Джеймс Джойс, "Улісс". Ключовий роман світового модернізму. Давно про нього чув, думав: треба хоч зазирнути. А коли відкрив – опинився в іншому світі. Різні простори, стилі, смисли, мови, і все це – втиснуте в один день, запаковане, як у сумку. На одній сторінці – інтелектуальні чи культурологічні побудови, на другій – щось веселе, на третій – із коханням пов'язане, на четвертій – з історією. Твір динамічний, хоча й величезний – читав понад два місяці.

"Улісс" – багатофункціональна, масштабна річ. Не тільки покращує смак до літератури, а й дає уявлення про Ірландію та Велику Британію. Рідну столицю Джойс описав так переконливо й докладно, що свого часу жартував: якщо Дублін розбомблять, то за його книжкою можна відновити будинок за будинком.

Після "Улісса" в мене почався період захоплення ірландським – музикою, історією, літературою.

  Олег КОЦАРЕВ, 33 роки. Народився в Харкові. Батько – художник, мати – піаністка. Закінчив відділення журналістики Харківського національного університету імені Каразіна. Викладав в університеті, працював журналістом, зараз – у видавництві ”Смолоскип”. Автор п’яти книжок поезії та прозової збірки. До друку готує поетичну книжку ”Цирк”. Вірші виходили в перекладах 12 мовами. Співупорядник антології ”Українська авангардна поезія (1910–1930 роки)”. Одружений. Улюблені страви – салати. Живе і працює в Києві та Харкові
Олег КОЦАРЕВ, 33 роки. Народився в Харкові. Батько – художник, мати – піаністка. Закінчив відділення журналістики Харківського національного університету імені Каразіна. Викладав в університеті, працював журналістом, зараз – у видавництві ”Смолоскип”. Автор п’яти книжок поезії та прозової збірки. До друку готує поетичну книжку ”Цирк”. Вірші виходили в перекладах 12 мовами. Співупорядник антології ”Українська авангардна поезія (1910–1930 роки)”. Одружений. Улюблені страви – салати. Живе і працює в Києві та Харкові

2. Милорад Павич, "Хозарський словник". Сюжету майже немає – роман складається ніби зі словникових статей. Можна читати з будь-якої сторінки. Я перескакував і повертався. Написано інтригуюче: хочеться зрозуміти, яку ж релігію врешті виберуть хозари.

"Хозарський словник" – постійна гра з текстом, формою, гра в енциклопедичність. Автор привчає уважніше ставитися до метафор. Стиль Павича впізнаєш із кількох речень – він фірмовий, колоритний. Правда, коли його читаєш багато, починає видаватись одноманітним. Але це неминучий "зворотний бік" будь-якої стильності.

Коли читав роман, зустрічався з дівчиною, в якої була його чоловіча версія, а в мене – жіноча (є дві версії "Хозарського словника" – різняться одним абзацом. – "Країна"). Це робило наші стосунки зворушливішими і романтичнішими.

3. Валерій Шевчук, "Три листки за вікном". Любов'ю до історичної стилізації Шевчук нагадує Умберто Еко. В українській літературі він близький до Павла Загребельного. Але як автор для мене яскравіший.

Твір написаний 1986 року, однак позбавлений і радянської ідеології, і прямолінійної антирадянщини. Містить три розділи, кожен стилізований під епоху – XVII, XVIII і ХІХ століття. В останньому – трохи грається зі стилем Гоголя.

Один із ключових мотивів – втеча. Втеча від зла, від політичного несприятливого контексту, незбагненний потяг кинути все – він є в кожної людини, хай і не завжди помітний.

4. Оксана Забужко, "Вірші. 1980–2013". Прочитав пару років тому, коли книжка вийшла. Забужко вміє накрутити несподіване порівняння – й історію розказати, і майже музичний звукопис додати. Будь-яка її книжка має енциклопедичний характер – зі згадками про художні явища, імена, назви творів. Починаєш їх шукати – теж приємний процес. Авторка ненав'язливо дає культурний та історичний контекст. Читаєш – і відчуваєш смак доби.

5. Юрій Андрухович, "Рекреації". Багатьом в Андруховича більше подобається "Московіада" – роман про пригоди українського поета в Москві напередодні падіння імперії, він міфологічніший. Але я прихильник "Рекреацій" – історії про початок 1990-х. Сюжет розвивається на тлі культурного, політичного й історичного зламу. І не тільки в Україні або Радянському Союзі, а в усій нашій частині континенту – Центрально-Східній Європі. Поет опиняється у складних, іноді – драматичних ситуаціях. Рефлексує. Такий собі український варіант карнавалу – Свято воскресаючого духу, на яке потрапила весела і творча компанія. Андруховичу належить одна з моїх улюблених фраз, з іншої книжки: "Карнавал мусить тривати, інакше йому настане кінець!"

Книжку купив у Львові. Поїздом повертався більш як добу. І як сів на своїй плацкартній полиці, так і не випускав роман із рук, доки не прочитав. Мені було 19. Андрухович відкрив для мене український постмодернізм.

Зараз ви читаєте новину «Валерій Шевчук для мене автор яскравіший за Павла Загребельного». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 282
Голосування Яке місце посяде збірна України з футболу у відборі до Кубку світу-2022?
  • 1) перше
  • 2) друге
  • 3) третє
  • 4) четверте
  • 5) п'яте
Переглянути