Сергій Притула зібрав майже 25 мільйонів гривень пожертв на АТО
Шоумен Сергій Притула паркує авто біля кав'ярні на столичній площі Перемоги. Знімає куртку. Лишається у футболці з написом Rolling Stones. Перепрошує за спізнення на 15 хв. Зараз готується до концертів з нагоди семиріччя гумористичного "Вар'яти-шоу". У травні з артистами команди дає кілька концертів у різних містах.
Займаємо столик у дальній залі кав'ярні, де немає відвідувачів. Сергій замовляє американо.
Коли ви сім років тому починали робити україномовних "Вар'ятів", не боялися втратити російськомовну аудиторію?
– Було велике бажання заповнити порожню нішу. В сенсі україномовного гумору в країні був вакуум. Він і зараз не до кінця заповнений. Хочу, щоб у "Вар'ятів" з'явився сильний україномовний конкурент. Це мотивуватиме до розвитку.
Ми не помилилися, коли за один із принципів взяли україномовність. Навіть у переважно російськомовних містах у нас не бракує глядача. Чарлі Чаплін смішив людей взагалі без слів. Його досі дивиться вся планета.
Не було спокуси взятися за політичні теми, як "95-й квартал"?
– В Україні політичний гумор і жарти з матюками завжди знайдуть глядача. Всі жартують про політику – стендапери на виступах, блогери у Facebook, навіть діти на шкільних КВНах, не кажучи про "Лігу сміху" і "95-й квартал". А ми жартуємо про родину, побут, зятів і жеки. І нам люди дякують після концерту, що не забиваємо голови політикою.
Жарти про політиків створюють гумористам проблеми?
– Ви не перша закидаєте нам: мовляв, про політиків не жартуєте, бо сците? Я у Львові виходив на сцену за президентства Віктора Федоровича. Тоді якраз Путін розвівся з жінкою. Кажу: "У нас завжди мавпують все, що роблять у Кремлі. Маю інформацію, що Людмила Янукович теж хотіла розвестить. Але згадала, що стара кістка зростається довго, і передумала".
В останню чергу зважаю на те, що про мене подумає політик, про якого жартую. Бо половина з них поняття не має, хто такий Притула. Особливо ті, що багатші. Їм пофігу – жартуй не жартуй. Про них по тєліку показують, як крадуть – вони тільки ржуть із того.
Люди втомилися від політики?
– Суспільство дуже заполітизоване. Хтось не може дня прожити, щоб не подивитися новини й потім щось не нафігачити у соцмережах. Виносити це зайвий раз на сцену не хочу. В нас під час виступів останніми роками склалася домашня атмосфера квартирника. Від неї я пруся.
Не так давно викликала резонанс пропозиція Олега Скрипки створити гетто для нездатних вивчити українську. Як ви до неї ставитеся?
– Через два дні після цього я написав у себе на Facebook анекдот: "Сидить Скрипка вдома. Йому стукає у двері кур'єр "Нової пошти" з кошиком у руках. В ньому коньяки, дорогі вина, сири з пліснявою, хамон іспанський. Кур'єр каже: "Розпишіться про доставку". – "А то від кого?" – "Від Дорна".
Своєю заявою Скрипка переманив увагу на себе від Івана Дорна, про якого перед тим усі тринділи (11 квітня в інтерв'ю російському виданню співак Іван Дорн заявив, що вважає українців і росіян братами. – Країна.)
Олег передзвонив через 2 години після того, як я опублікував анекдот. Ми разом з того посміялися. Але перед цим сотні людей написали мені, який я гандон, як міг образити Скрипку? Дізнався, що я "скотина, яка захищає Дорна", "кончений кремлівський агент" і "законсервована тварина".
Скрипка доволі різко сказав те, що в багатьох на язиці: якщо людина живе в Україні і не може вивчити українську – отже, в неї проблеми з IQ.
Маю приклади арабських студентів, які тут вивчають українську. Львівські "Карпати" колись тренував серб. Він говорив українською краще, ніж половина Верховної Ради. У мене дружина з Донецька. Прекрасно спілкується українською, хоча все її оточення там було російськомовне.
Прикро, що багато лідерів громадської думки, блогерів, політиків, бізнесменів своїм ставленням до мовного питання часто провокують.
Щоб привернути увагу?
– Ні, страшно, що вони висловлюються щиро. Наприклад, хтось десь схибив. Вони: "Бачите, це україномовний схибив", або "Ми ж казали, що він не українець, бо русскою говорить". Це постійне нагнітання. Жах у тому, що раніше на мовному питанні спекулювали політики, а зараз ця тема пішла в народ.
Що ще, крім мови, роз'єднує українців?
– Політика. Суспільство заполітизоване і нетерпиме до думки інших.
Вам не пропонували ввійти до чиїхось партійних списків?
– Неодноразово. Але зараз я корисніший як волонтер. Якщо пожертви на АТО від людей і наших "вар'ятівських" будуть надходити нинішніми темпами, то на червень-липень вийдемо на показник 25 мільйонів гривень, які зібрали від початку бойових дій.
Сьогодні нашому офіцеру із сил спецпризначення підігнав фінський снайперський комплекс за 11 тисяч доларів.
Гнівить, коли виставляю пост про допомогу армії: дивіться, що ми купили – то, то, то. І під цим постом всього 40‑50 коментарів типу "молодець". А коли виставляєш анекдот про Скрипку – під ним півтисячі відгуків.
Недавно Іван Дорн наговорив тотальних дурниць. Я отримав у Facebook сотні листів і запитань. Якби стільки людей запитували: як ми можемо допомогти армії? – був би щасливий.
Чи має артист моральне право заробити гроші у Росії, щоб віддати їх на допомогу нашій армії?
– Щоб тебе обхезали з ніг до голови, не обов'язково в Росії виступати. Зараз Ольга Полякова приїхала в Рівне з концертом. Прийшли якісь хлопці зривати їй виступ. Я не фанат творчості Олі Полякової, але це неправильно, коли людина вигрібає незаслужено. Я трохи кручуся в шоу-бізнесі і знаю, хто виступає в Росії, хто їздив в окупований Крим, хто симпатизує сєпарам. Полякова у "связях порочащих" помічена не була. До війни вона бігала в кокошніку, співала "рашен стайл" пісні. 2014-го дівчина зробила свій вибір – відмовилася від російського ринку.
Вражає подвійність наших стандартів. Усі чмиримо артистів, які виступають у Росії. Але що робити з українцями, які їздять у Тюмень і Нижньовартовськ качати нафту, за яку купляють танки і їдуть ними в Україну? Що робити з мужиками, які зводять будинки в Подмосков'ї? У світі майже 200 країн. Тільки чомусь наші заробітчани їдуть у Росію.
В якому стані зараз волонтерство, порівняно з початком війни?
– Був відчутний спад після чергових підписань Мінських домовленостей. Потім суттєво підняли комуналку – і всі кашлянули, бо зарплата не дуже зросла. Людям потрібен був час, щоб переорієнтувати фінансові потоки сімейного бюджету і знайти у них місце для статті "допомога АТО".
Нині знову відбулася донорська мобілізація. Не так, правда, як 2014-го, коли за тиждень можна було зібрати мільйон гривень. Але я задоволений.
Держава почала трохи помагати. Недавно був у Пісках в окремій снайперській роті. Дивлюся – у них новий приціл. Такий я купляв іншим хлопцям за 8 тисяч доларів. "А то вам хто?" – питаю. – "Держава".
Більшість донорів – це хто?
– Звичайні люди, які мають доступ до Facebook, де я виставляю пости і рахунки. Багато допомагають айтішники. Один за цей час близько 30 тисяч доларів віддав на АТО.
Недавно високопосадовець привіз п'ятірку зелені. Просив не називати його імені.
Діаспора долучається. Я з Лондона приїхав. Там підійшов хлопачка після концерту. Дав тисячу фунтів стерлінгів. Купюри по 20 фунтів ґумкою зв'язані – дві пачечки по 500. Видно, що людина відкладала довгий час.
Але найголовніший донор – середньостатистичний українець, який може виділити на армію десь 300 гривень зі своєї кишені.
Які настрої бачите на передовій?
– Коли балакаю з ними, то кажуть: "Стоїмо, держимо". Дадуть команду йти вперед – підуть уперед. Давно у всіх руки чухаються. Нервують, що несемо втрати просто стоячи. На деяких ділянках відстань між позиціями нашими і ворожими, як у часи Першої світової – 100‑200 метрів. Уже просто не дивуєшся близькості контакту.
Багато хто очікував, що ви будете вести цьогорічне Євробачення. Чому цього не сталося?
– На підготовку потрібно було б витратити багато часу. А отже – поставити хрест на гастролях "Вар'ятів".
Все ж я зустрівся з оргкомітетом. Побачив, що програма ведучого Євробачення до секунд розписана, немає місця для імпровізації.
Та й усе, що робиш, повинно мати наслідок. Вести Євробачення тільки для того, щоб поставити в своєму архіві пташечку про це, – нецікаво.
Чи потрібно було забороняти в'їзд в Україну російській учасниці Юлії Самойловій?
– Чисто по-людськи – її шкода. Бо вона виявилася пішаком у грі російської пропагандистської машини.
Якби Самойлова сюди заїхала, ніхто не міг би дати гарантії, що не станеться якоїсь провокації. З якого боку не глянь – всюди слизько.
Кажуть, маєте намір взяти участь у Євробаченні наступного року.
– Дуже хочу спродюсувати. Вже є режисер-постановник, є співак. Але не маю ще на горизонті людини, яка написала би музику дискотечного напрямку і могла дотончити текст, який літає в мене в голові.
Це має бути щось подібне до хіта Вєрки Сердючки?
– Цей номер не буде позбавлений почуття гумору.
2 
1
Коментарі