В аеропорту Ріо-де-Жанейро чоловік грає на саксофоні. Підходить до нас, протягує капелюха і щось щебече португальською. Кидаю долар, він широко усміхається, обнімає мене й каже: "Welcome to Brazil!"
До міста їдемо півгодини. Дорога веде повз знамениті гетто-фавели. Зграї обдертих брудних дітей щось кричать услід нашому автобусу. Будиночки буквально стоять один на одному на схилах гір. По краю фавел величезні рекламні білборди – мабуть, щоб закрити їх від стороннього ока. У місті кілька сотень фавел. Це – міні-міста в місті. Поліція і влада туди не пхаються, усім там заправляють бандити. Зараз людям у фавелах живеться не так уже й кепсько – до багатьох прокладена каналізація, є світло, школи, медпункти. В біді жителі фавел звертаються до бандитів – ті й грошима допоможуть, і до лікарні за потреби завезуть.
Португальська мова милозвучна і пластична. Слово "дякую" чоловіки й жінки говорять по-різному: чоловіки – обріґадо, жінки – обріґада. Хлопців називають карас, а дівчат – ґаротас. Мешканці Ріо кажуть на себе каріока. Бікіні називають fio dental – нитка для зубів.
Зупинилися в 4-зірковому готелі Ipanema Plaza. На даху – оглядова тераса, звідки видно пляж Іпанема, гору Корковадо зі статуєю Христа-Спасителя. На терасі – великий басейн і сауна. Готельний ресторан Opium спеціалізується на сучасній азійській кухні. Готують японські, в'єтнамські, індійські, китайські й тайські страви. В Ріо я залишилася без фотокамери. У розетці 110 вольт, тому заряджати привезені з України пристрої неможливо. Першої ж ночі хочемо вийти в цілодобовий магазин, та працівники готелю вірадили: небезпечно.
Мріяла потрапити на пляж Іпанема після прочитання оповідання Харукі Муракамі "Дівчина з Іпанеми". Автор пише про метафізичну дівчину, яка з року в рік прогулюється цим пляжем під музику Жобіма Girl from Ipanema, не змінюючись і не старіючи. Слово "Іпанема" перекладається як "погані й небезпечні води". Море при березі – суцільна біла піна. В похмуру погоду де-не-де на піску валяються ще живі, викинуті морем рибини. У воді кількаметрова хвиля перевернула мене догори дриґом і вдарила головою об дно. Ледве вибралася.
Іпанема, Копакабана і Леблон – шикарні райони міста. Хмарочоси, готелі, ресторани, бутики – тут тусуються багаті каріоки. Престижні клуби не відчиняються раніше опівночі. Поряд ґафіейрас – відкриті танцювальні майданчики. Ми пішли в самба-клуб, розташований у "злачному" кварталі. На дерев'яному танцмайданчику кілька тисяч людей. По боках готують капіринью – коктейль із кашаси – місцевої горілки, лайма, цукру й товченого льоду. Ми стоїмо збоку, попиваємо його і не можемо наважитися пірнути в це шаленство. Зненацька до мене підбігає літня жінка, хапає за руку й тягне до їхнього кола. У самба-клубі багато старших людей.
Словом "самба" в давнину називали танець, за допомогою якого викликали духів предків. Танцювати можна як самому, так і в парі. Жінка має повністю покластися на чоловіка, який задає ритм. Так близько притуляються одне до одного, що, попри гучну музику, відчуваєш, як б'ється серце партнера.
На пляж приходять не лише позасмагати. Тут знайомляться, призначають зустрічі, укладають угоди. Продавці носять мате, варених креветок, смажені в клярі кільця кальмарів, устриці, ананаси, сонцезахисний крем, коралі та скляні браслети. Пляжі Ріо-де-Жанейро громадські, тому брудні – як в Одесі. Приходити на пляж уранці вважають поганим тоном – місцеві сплять до полудня. Зате пообіді ніде яблуку впасти.
Найвідоміший у світі пляж Копакабана розташований у престижному районі. Статками на пляжі особливо не похизуєшся, тому багаті каріоки одягають найдорожчі сонцезахисні окуляри. За півтора долара купую нестиглий зелений горіх, продавець мачете обрубує вершечок і вставляє трубочку. Сік освіжаючий та приємний.
Сувеніри – дуже дорогі. Туристи купують зелено-жовті шльопанці й футболки з написом Brazil, статуетки Христа. Заходжу в книжковий магазин у центрі. Продавець радить альбоми з роботами фотохудожників за 70–100 доларів. Купую за кілька доларів набір листівок і три диски з босановою.
На Іпанемі підходимо до симпатичної дівчини спитати, де неподалік можна смачно і недорого поїсти. Розговорюємося. Хулія – художник-графік. Одягнута дуже яскраво, на шиї – великі пластмасові коралі, у вухах – масивні кульчики. Питаємо, що носять у Ріо. Каже, що каріоки люблять джинси. Бразилія – найбільший споживач джинсів у світі. Що менше одягу, то краще: у моді міні-спідниці, коротенькі футболки яскравих кольорів. Одяг має бути чистий і випрасуваний, ґрандж та стиль хіпі небажані. Каріоки засміють темні довгі шкарпетки в поєднанні із сандалями та шортами і стрижку "їжачок".
Ми сподобалися дівчині, й вона запросила на два дні в гості до своїх батьків, у містечко Бузіос, за 180 кілометрів від Ріо. Вони живуть у просторому двоповерховому особняку на березі моря. Батьки одразу пояснили правила дому: взутому до хати не заходити, перед порогом мити ноги, речі з місця на місце не переставляти, не торкатися книжок.
Увечері на дерев'яній терасі, що виходить до моря, для нас накрили стіл. Подали варених лобстерів зі спеціями і лаймом, винесли невеликий холодильник із пивом. Прийшли друзі Хулії – мачоподібні хлопці. Чорнявий Брено після короткої розмови почав залицятися. Почувши відмову, каже: "Проґавила ти все на світі. Від бразильських чоловіків красиві діти".
Ми попросилися відвідати заняття в школі капоейри Capoeira Brazil. Вони проходять у спортзалі з дзеркалами. Капоейра – національне бойове мистецтво, щось середнє між поєдинком і танцем. У двобої завдають одне одному удари руками й ногами, не торкаючись тіла супротивника. Гнучкість і швидкість цінують вище за силу. Акробатичним трюкам акомпанує гра на берімбау – струнному інструменті, що нагадує рибальську вудку, – барабанах і бубні. На поясах спортсменів теліпаються різнокольорові мотузки. Майстер пояснює, що в капоейрі є пояси: білий, жовтий, зелений, синій, червоний, коричневий і чорний. Хлопці й дівчата займаються разом. Після розминки група стає в коло, спортсмени по двоє виходять у центр і починають "поєдинок". Усе коло співає пісні: "Зум, зум, зум, капоейра мата ум" та "Парана е". Запросили й нас у коло. Рухи виявились нескладними, проте ноги високо задирати, як вони, не вдалося.
Від спеки рятувалися пивом Brahma та асаєю – темно-червоним фруктовим коктейлем із соку асаї, льоду і гуарани – природного легального стимулятора. Гуарану додають до енергетиків. Їсти вигідно в шурашкаріях – ресторанах, де за фіксовану плату, приблизно 10 доларів, потрапляєш на шведський стіл. Подають до 10 видів м'яса, риби, багато салатів і гарнірів, суші, роли, устриці. За напої треба доплачувати.
О 23.00 присіли на літніх столиках ресторану в районі Леблон. На дорозі зупинилася машина із затемненими вікнами. Скло опустилось, назовні висунулась рука з пістолетом. Ми попадали під столи. Пролунали постріли, дзенькіт вітрини, наших тарілок і келихів. Власник ресторану щось не поділив із місцевою мафією. Хлопець із нашої компанії не витримав шоку і побіг у сусідній квартал по сигарети. Всі свої гроші мав при собі. У провулку його зупинили кілька чоловіків і приставили ножа під бік. Віддав 3 тисячі доларів.
Бразилія – найбільша за площею і населенням країна Південної Америки. Офіційна мова португальська, 76% жителів католики, 15,4% – протестанти. Улюбленим видом спорту три чверті населення називають футбол. Країна – батьківщина Пеле і Рональдо. Місцева збірна з футболу єдина брала участь у всіх світових чемпіонатах і п'ять разів перемагала. 2014 року мундіаль відбудеться в Бразилії.
Ріо-де-Жанейро – друге за величиною місто після Сан-Паулу, у 1764 – 1960 роках – столиця країни. У ньому живуть 6,15 млн людей. На горі Корковадо стоїть 39-метрова статуя Христа-Спасителя, одне із семи нових чудес світу. Розмах її рук – 30 м. З підніжжя гори до монумента ходить електропотяг, квиток на нього коштує 30 реалів – 123 грн.
Щороку в Ріо відбувається карнавал – парад шкіл самби, який розпочинається за півтора місяця до Великодня. Тут є музей карнавалу – "Самбодром".
Бразилія – один із найбільших експортерів кави, цукру й сої. 2013 року з бразильського космодрому "Алкантара", який є спільним проектом Бразилії та України, планують запустити українську ракету "Циклон-4".
2 
1
Коментарі