У перший день війни народилися 19 дітей. Усіх дівчаток назвали Вікторіями

Взаємодопомога дає відчуття потрібності

У ніч на 24 лютого була на зміні. Коли повідомили, що почалася відкрита війна, до останньої хвилини не вірила в це. Хоча про можливий наступ Росії говорили давно, але я не могла таке уявити. В пологовому було чути вибухи.

Близько п'ятої ранку поступила жінка. За всіма показниками, вона мала народити легко і швидко. Але її пологи чомусь сильно затягнулись. Навіть для мене вони були складними. У процесі я навіть забула, що почалася війна. Врешті ми впоралися. Все минуло добре, жінка народила сама. 24 березня вона прислала мені фото свого малюка. Підписала: "Нам уже місяць. Усе добре".

 

Пацієнтки були налякані, але нам вдалося досить оперативно розгорнути бомбосховище. У перший день війни всі пологи приймали там. Усіх новонароджених і навіть діток, яким потрібна додаткова увага, також перемістили в підвал. Технічно це складно, але колеги швидко мобілізувались.

Зараз пологи приймаємо у пологових залах на першому поверсі лікарні. Лише коли оголошують тривогу, спускаємося в бомбосховище.

Із початком війни все змінилося. Одна справа – працювати в оснащеному акушерському відділенні й зовсім інша – у бомбосховищі. Але мусимо підлаштовуватися до різних умов. Щодня молимося про завершення війни і притому продовжуємо укріплювати пологовий будинок.

Протягом останнього місяця стало менше пологів. Багато жінок виїхало в західні області країни або за кордон. Ті, хто планує народжувати в Києві, зберігають упевненість, що все буде добре. Нещодавно приходила вагітна на дев'ятому місяці. Після спілкування з нею сама здивувалась, яка вона спокійна. Не хоче виїжджати з міста, хоча на сусідній з її домом будинок упав уламок снаряда. Переживає, щоб у дорозі не почалися пологи.

У нашому пологовому народжували жінки з Гостомеля й Ірпеня, їхні будинки повністю зруйновані. Після виписки вони залишалися в лікарні – поки їхні рідні шукали житло.

Якщо немає медичних протипоказань, зараз вітається рання виписка з пологового. Раніше цей день для всіх був святковий. Тепер людям не до урочистостей. Все відбувається значно простіше.

Партнерські пологи проходять, як і раніше. Чоловіки стали сентиментальнішими. Коли вперше бачать новонароджених, на їхніх очах частіше з'являються сльози. Люди стали щедрішими на емоції. Говорять слова подяки, обіймають, цілують. Відчувається, що це йде від душі. Це значно дорожче за букети. Квіти будуть після перемоги.

Навіть не думала виїжджати з Києва. Я повинна залишитися тут і виконувати свою роботу. Захоплююся колегами, які також продовжують працювати. У більшості людей почали проявлятися найкращі якості – згуртованість, емпатія, щед­рість. Зараз варто лише кинути клич про допомогу, як одразу ж відгукнуться. Таких прикладів тисячі. Одній лежачій жінці потрібно було привезти памперси. Написала про це в соціальній мережі – й одразу знайшлися люди. Взаємодопомога дає відчуття потрібності.

24 лютого народилося 19 дітей. У перші дні війни дівчаток називали Вікторіями. Всі вірили у швидку перемогу. Зараз відчувається неймовірний сплеск патріотизму. Ще до початку війни ми організували флешмоб – породіллі фарбували ступні своїх діток у синьо-жовті кольори й робили відбитки на пам'ять. Якби зараз була можливість, то батьки купували б одяг своїм малюкам лише в патріотичних кольорах.

Пологи – процес, який відволікає від усього, навіть від війни. На першому місці для вагітної – народити. Під час переймів не зважають на страх перед вибухами. А вже після народження дитини починають згадувати про небезпеку війни.

Завжди на зв'язку. Вагітні, які виїхали зі столиці, можуть телефонувати мені в будь-який час. Відповідаю всім, навіть незнайомим. Важливо допомогти прийняти рішення в кожній ситуації. Адже вагітність і пологи – це дуже індивідуально. Якщо щось лякає, потрібно запитувати лікаря.

За період повномасштабної війни пологів по телефону не було, хоча в мирний час такі траплялися. Через стрімкі перейми жінки не встигали доїхати до лікарні. По телефону доводилося говорити їм, як діяти.

Колись мама сказала, що з мене вийде хороший лікар. Я прислухалася до її слів, вибираючи професію. Вузьку спеціалізацію обрала одразу після того, як потрапила на пологи. Лише спостерігала, але процес так захопив, що захотілося стати саме акушером-гінекологом. Коли побачила наро­дження дитини, почула її перший крик, відчула щастя. Диво народження нового життя прекрасне. Якби повернути час назад, я знову обрала б саме цю професію. Щодня дякую Богу за роботу, яку обожнюю.

Постійно є величезна відповідальність за життя матері, дитини і за майбутнє їхньої родини. Тому стан пацієнтки оцінюю не тільки за медичними факторами, а й дослухаюся до інтуїції – своєї та майбутньої матері, до думки колег. Це як рівняння з багатьма невідомими. Треба все врахувати і знайти правильне рішення.

Акушер-гінеколог – це ще й хороший психолог. Намагаюся знайти підхід до кожної жінки, зрозуміти її. Завжди запитую, чим вона займається, щоб мати спільні точки дотику.

У пологах все дуже індивідуально. Буває 18-річна легко народжує й усі навички з догляду за дитиною вбирає, як губка. Навіть не треба нічого особливо пояснювати, все відбувається природно. А інколи жінка багато читає про пологи, багато знає, а коли народжує, потребує допомоги, щоб почуватися впевненішою. Під час пологів проявляються внутрішні особ­ливості характеру.

Раніше жартували, що за вищу освіту породіллі знімаємо один бал успіху в пологах. Є спостереження, що жінкам із вищою освітою важче даються природні процеси.

З початком війни маю встигнути дістатися до лікарні або додому до комендантської години, як Попелюшка. Якщо затрималася на роботі, то доводиться ночувати в лікарні, навіть якщо це не моя зміна.

Люблю в собі відчуття сильної втоми. Тоді організм бере від сну достатньо енергії – і прокидаюся бадьорою. У моїй професії спокійна ніч – це щастя. Тому я навчилася мобілізовувати сили.

Cестра живе в Росії. Вона не піддається пропаганді, розуміє, що відбувається насправді, і переживає за всіх нас.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×