Федір НЕТРЕБА, 28 років, менеджер із проектування інформаційних технологій:
- Свого часу з'ясовував походження прізвища. Виявилося, Нетреб в Україні є три роди: Київський, Чернігівський, Запорізький. І один у Росії. Коли козаків виселяли під час руйнування Січі, деякі Нетреби в Росію й виїхали.
Мій рід із Київської області, із села Пії Обухівського району. Там колись півсела було Нетреб. Цвинтарем пройшовся - десятки могил із таким прізвищем. Фактично половина Нетреб, які живуть у Києві, мої родичі. Батько їх знає, каже: "Той троюрідного брата хтось, а той такий-то". Дід мав вісім чи дев'ять братів, і всі перебралися в Київ.
У школі вчитель української мови, любитель вивчати походження слів, нарив словників і переконав мене, що "нетреба" - це така трава, яка росла на Запоріжжі й слугувала для лікування.
Головний прикол був у мене на роботі. В одному відділі працювали я, Нетреба, хлопець із прізвищем Салата, і чоловік із прізвищем Підобідав. Колеги жартома називали наш відділ "Салата не треба, бо вже підобідав".
Пізніше в нашу компанію влаштувалася дівчина з таким самим прізвищем. Дехто подумав: "О, Федя близько до начальства, вже сестру чи дружину прилаштував".
В університеті на першій лекції з програмування відповів на якесь запитання викладача. Той каже: "От добре, кажіть прізвище - ставлю п'ятірку". - "Нетреба".
Був випадок із міліціонером. Заходжу в Жовтневий палац на міжнародний форум енергетиків, і там усіх перевіряють рамкою-металошукачем. Питають прізвище, кажу: "Нетреба". - "Прізвище кажи! Ми на службі!".
Коли дружина на Новий рік намагалася забронювати столик у кав'ярні, її теж не зрозуміли.
Настя НЕТРЕБА, 18 років, навчається й працює в Національному університеті біоресурсів і природокористування України на кафедрі насінництва й кормовиробництва, Київ:
- Тільки два роки тому, коли пішла працювати, дізналася, що прізвище козацьке, походить із Запорозької Січі. Співробітниця розказала. Коли Катерина ІІ зруйнувала Січ, козаки тікали й брали, хто що встиг. Часто майже нічого в руках не було. Хтось мав шапку - назвали Рябошапка, інший ухопив рядно - назвали Тягнирядном. Мої предки нічого не брали, на все казали: "Не треба нам нічого". То таке прізвисько й отримали.
В інтернеті, у соціальній мережі, побачила групу: "Твоя фамилия Нетреба? Респект и уважуха". Почала листуватися з однофамільцями - Нетреб найбільше в Росії, Криму, Київській, Харківській і Черкаській областях.
Ми - Нетреби з Черкащини, із села Буки. Там живе бабуся, вона мала сімох дітей. Тому нас в Україні багато.
У словнику "Русские фамилии" і в "Толковом словаре живого великорусского языка" написано: "Происходит из юго-западных земель древнерусского государства и входит в число старинных украинских родовых именований XV века". Кажуть, це могло бути прізвище-оберіг із негативним значенням, як Ненаш чи Неждан.
Мама розповідала, що нетреба - це рослина. Її ще називають холерною травою, бо в давнину нею лікувалися від холери. Отруйна. У неї білі квіти й колючки, одне лічить, а друге калічить.
Я на "Нетребу" ніколи не відгукуюся, тільки коли кажуть: "Настя". А сестра часто на уроках підхоплювалася, коли відволікалася, а потім чула, як вчителька когось повчає: "Не треба так чи інакше робити". Брат, коли здає плівку на проявку чи на друк фотографій, говорить: "Пишіть Сидоров".
Володимир НЕТРЕБА, 53 роки, науковий співробітник Національного авіаційного університету, одружений, має трьох дітей, Київ:
- Насправді, моє прізвище Нетребо. Народився в Туркменії. Але коли давали паспорт, помилково написали "Нетреба". Так само записали й в Україні, коли ми переїхали.
Завдяки прізвищу дізнався про своє коріння - козацьке. Наших предків колись виселили з України, і в Азії змінили на "Нетребо". Знайти однофамільців років із 15 не міг, а потім як посипалися. Виявилося, десь у Черкаській області є Нетребівка.
На сина Віталія вся надія, що буде продовжувати життя нашому прізвищу. У серпні одружився, так жінка не захотіла міняти прізвища. Сама вона Мілохранова.
На кафедрі в інституті, де вчився, ще якийсь генерал мав таке прізвище, а також керівник медсанчастини. Тож до мене там ставилися, як до рідного сина. Думали, далекий родич.
Майбутня дружина, коли я занедужав, подзвонила в "швидку". Каже: "Температура в хлопця, кашляє, приїздіть". Записали адресу, запитують прізвище. "Нетреба". - "Що, не приїжджати?" Так перепитували кілька разів.
Якось у РАЦСі були з дружиною свідками. Співробітниця тоді чомусь знервована була. Запитала наші прізвища і зовсім роздратувалася. Каже: "Ви куди прийшли? Вам тут що - дитсадок? Жартувати здумали? РАЦС - це серйозна установа. Як ви поводитеся?!" А я так звик до свого прізвища, що не здогадався пояснити. Здивувався: "Нормально поводжуся, відповідаю, що запитуєте". Заспокоїлася, тільки коли показав їй паспорт, пробачення просила.
Якось із дружиною й трьома дітьми їхали машиною. Трапилося легка ДТП - зустрічна машина зачепила нашу фару. Даїшник підходить штрафувати, пропоную гроші - просто, без квитанції, щоб купив дружині цукерки. А він каже: "Ззаду начальник стоїть, треба виписати квитанцію. Ваше прізвище?" - "Нетреба". - "Ви не розумієте. Позаду стоїть начальник, не можу взяти гроші". - "Та звісно. Пиши квитанцію". - "Ваше прізвище?" - "Нетреба". - "Не жартуйте зі мною, я на службі". Так розмовляли кілька хвилин, потім я попросив доньку сказати дяді, яке її прізвище.
Володимир НЕТРЕБА, 66 років, пенсіонер, працював водієм, місце проживання:
- Із Чернігівської області я, село Степанівка Ніжинського району . Мій дід Митрохфан - козак із Запорозької Січі. Ото як переселяла Катерина, то він серед тих виселених був. Не знаю, в якому році то було, але баба казала, що був із Запорозької Січі де-то, і що його теж переселяли оттуда.
Він як приїхав звідти в село наше, хороший столяр був, сім'ю мав, четверо дітей. Якось колесо робив до воза, зігнув у обруч, а я взяв по хаті катати. А воно розігнулося й луп мене по лобі. Він за це мені тоді на горіхи давав. Важку руку мав, сильну. Принципіальний був. Як токо шо проштрафився я, так він насипле гречки й ставить мене на коліна.
Нетреба - материне прізвище. А батька тільки знаю, що Яків звали. Не бачив його ніколи. Батько з Росії. Вони з матір'ю під час війни познайомилися. Хотів матір у Росію забрати. Так дід Митрохфан не пустив. Приїхав на конях, звелів: "А ну, додому, у село. Ніякої Росії".
Коли служив у Німеччині, товариші хоч і хотіли жартувати над моїм прізвищем, та не сміли. А німці, коли зверталися, так узагалі нічого не тямили. "Хер Нетреба" казали, та й усе.
У мене син Нетреба, і жінка Нетребою стала, як поженилися. Познайомилися ми, як я після армії прийшов, на Сталінці - це Московський район Києва. Влаштувався там на завод художнього скла. Жив у гуртожитку. Я вже не рядовим був, а старшим сержантом. Усю Європу проїхав, у Німеччині служив три роки. Тому комендант гуртожитку мене призначив головним - у мене були ключі від усіх кімнат - і дівчат, і хлопців. Сказали: дивися, щоб хлопці не лишалися ночувать, як прийдуть до дівчат. Так я і познайомився з дружиною, коли пантрував її кімнату. Їй моє прізвище сподобалося. "Сержант Нетреба". Романтика.
3 
1
Коментарі