"Корочє, щоб у час був на вокзалі. У мене дві сумки"

Про що говорять у поїзді Варшава – Київ

Ранок 14 січня, 6:21

У Луцьку заходжу в потяг Варшава – Київ. У сидячому вагоні № 3 жінка у фіолетовій жилетці копирсається в маленькому шкіряному рюкзаку. Дістає стос квитанцій.

– Тобі вже прийшов новий податок? – цікавиться у супутниці.

– Ще нє. Але Свєті з "Амура" квитанція прийшла. Вони до березня працюють і закриваються. У них у салоні за день до 10 відвідувачів. Тільки на оренду зали йде 20 тисяч. А ще тримає п'ятьох перукарів, візажистку і косметолога. Манікюрниця в декрет пішла. Навіть заміну їй шукати не буде. Всіх планує звільнити. ­Масажисту заборонила на роботу приходити. За неоформленого працівника тепер штраф 320 тисяч.

– Як закриються, вам конкурентів менше буде.

– Вони нам не конкуренти. У нас чоловіча стрижка 50 гривень, а в них – 90. Я за день маю 10–15 клієнтів, а Вероніка з "Амура" аби двох постригла. Тільки курить зранку до вечора і по каву бігає.

– У нас в офісі теж водії і прибиральниці неоформлені. Їх просять у робочий час в офіс не заходити. Прибирають до восьмої ранку і після восьми вечора. Учора до начальника заїжджав його друг-депутат. Я біля його кабінету сиджу. Чула, як реготав: "Дивися, Васю. Бо я тебе першого податковій здам". Ці штрафи на руку міським радам. Так бюджети наповнятимуть.

– Почнеться система доносів, як при Союзі. Мама вже боїться вдома чужих стригти. Тільки знайомі ходять.

 

7:24 – на під'їзді до станції Рівне.

– То ви зараз у нього домроботніцею працюєте? – рудоволоса жінка з фіолетовими губами на 59-му місці у вагоні № 4 їсть сухарики з житнього хліба.

– Зимою більше роботи нема, – співрозмовниця дістає лоток із бутербродами. – Осінню ліщину у фермера обривали. Обіцяв 10 злотих за годину. Зар­плату два місяці не платив. Вже і не надіялися. Але в одної нашої син в АТО служив. Пожалілася. Хлопець приїхав, побалакав із поляком. Вони наших хлопців бояться. Не знаю, що йому сказав, але поляк усім видав зарплату, ще й аванс за наступний місяць.

– У мене племінник в АТО був. Призвали із села сімох, а тільки він пішов. Відвоював більше року. Йому у вересні участок у селі дали. Обіцяють ще 12 соток під садівництво. Землю оформляє, а до нього вже дзвонив депутат з області. Хоче участки за копійки скупити.

– В АТО більше не збирається?

– Нє. Його сєпари внесли в чорні списки. І зі своїми пересварився. На блок­пості тільки він хабарів не брав. Фури з товарами їдуть вдень і вночі. Везуть по 15 тонн курятини. Щоб машину пропустили, водій платить 50 тисяч гривень. Андрієві пригрозили: "Будеш багато рота розкривати, додому не вернешся".

8:05

Хлопець у синьому жакеті витягує з пакета коробку з-під взуття. Хвалиться товаришу черевиками бренду Martens.

– Реально віддав 3 тисячі? Ти гониш?

– Це ще по акції. До розпродажу 4,5 стояли.

– Зі стипендії відкладав?

– Ні, брат подарив 5 тисяч – на 20 років. ­Вчора з Польщі вернувся. Хоче собі нового "мерса" з Берліна пригнати. Мені віддасть свою Audi, якщо сесію зимову нормально здам і на роботу влаштуюся.

– Та ти ж дрихнеш до 12.

– Сєва кличе в ­інтернет-

магазин бути нічним смєнщиком. Приймати закази, відписувати в чат і розприділяти на кур'єрів. Уночі замовлень більше, ніж вдень.

– За скільки зараз машину реально пригнати?

– За 2 тисячі євро можна купити Passat B5 або Golf 4. То в Польщі. В Україні за ці гроші хіба "Жигуля" візьмеш. Братова Audi на поляка оформлена. Головне, раз на рік кордон перетнути – і можна кататися.

9:17

Дівчина з вищипаними бровами виходить у тамбур. Прикладає до вуха смартфон у золотистому чохлі.

– Ти де був? Я тебе вісім разів набирала. Чого трубку не береш? – не отримавши відповіді, починає кричати. – Не бреши! Ти не в гуртожитку! Ірка бачила, як ти з якимсь лисим до метро ішов. Саша, я тебе попереджаю. Якщо приїду і почую, що знову траву курив, – розходимося. Наркоманом хочеш стати?

Хлопець щось бурмоче у відповідь. Дівчина затуляє трубку рукою і шепоче:

– Я тебе попередила. Більше не буде, як в прошлий раз. Ще й коменданту розкажу, що траву продаєш. Тоді "до свіданія" – з унівєра попруть. Корочє, щоб у час був на вокзалі. У мене дві сумки. Брати таксі за 100 гривень не собираюся.

11:43

– То вона в нього жити лишилася? Він же на 47 років старший! – вигукує жінка в окулярах біля вікна. Ліктями спирається на стіл.

Її сусідка відкладає на вільне сидіння книжку Дена Брауна "Янголи і демони". Дістає з кишені джинсів смартфона. Демонструє фотографії подвір'я з двома гаражами і триповерховим будинком.

– Той поляк живе сам, діти в Лондоні. Дружину поховав ще в 1990-х. Після того три рази женився. Хіба вона в нього перша? У нього всі жінки були українками і молодші 30 років. Нашого цвіту по всіх борделях світу.

×