На розтин тіла судмедексперт витрачає близько години
Судовим експертам не буває нудно. Кожен випадок – невелике дослідження. Я ставлю запитання реальності, і вона мені відповідає.
У роботі не люблю нічого, що пов'язано з живими людьми. До нас на експертизу привозять злочинців та поранених у бійках. Вони у стані стресу, відчаю, інколи – агресивні. Складно буває і з родичами померлих. Через горе стають неадекватні.
Смерть пропала з нашого повсякдення. Якщо раніше небіжчиків "провожали всем двором", то зараз багато людей до 40 років не стикалися зі смертю. Основні цінності сучасної культури – комфорт і безпека – пов'язані з життям. Наша епоха заперечує смерть. Людина наче не вірить, що вона може бути природною.
Коли повідомляю родичам, що людина померла від алкогольного цирозу печінки, часто не вірять: "Як це можливо? Він здоровий чоловік був, літр горілки випивав щодня". Або кажу, що причиною смерті є ішемічна хвороба серця. Мене слухають, а потім дивляться в очі і по-змовницьки питають: "А насправді?"
Викладачі медичних університетів – грубі, інколи хамовиті і не схильні панькатися зі студентами. Це формує на психіці майбутніх медиків мозоль – їх нелегко образити чи налякати. Коли стають лікарями, бояться лише начмеда, старшої медсестри і не закрити історію хвороби вчасно. Решта – трупи, кров, смерть – загалом не важливі.
Судмедекспертам властиві цинізм, недовірливість і схильність усе перепровіряти. Якось перед тим як простягнути співробітнику дорожньої інспекції документи, перевірив, чи правильно записані паспортні дані у моєму власному водійському посвідченні. З якою підозрою після того він звіряв мою фізіономію з фотографією.
НА РОЗТИН ТІЛА ВИТРАЧАЮ БЛИЗЬКО ГОДИНИ.. Найдовше довелося працювати, коли труп мав до 70 ушкоджень. Випадок трапився 20 років тому в одеському барі. У трьох чоловіків стріляли з чотирьох автоматних ріжків, доки не закінчилися патрони. Я почав експертизу з самого ранку і пішов додому близько 21:00.
Психологічно найскладніший випадок – коли розбився вертоліт із 13 військовослужбовцями (27 березня 2008 року гелікоптер Мі-8 Державної прикордонної служби розбився неподалік міста Вилкове Кілійського району на Одещині. – Країна). Людей розірвало механізмами гвинтокрила. Частини тіл добу збирали по великій території, як пазли. Ще місяць у молекулярно-генетичній лабораторії визначали, де чия нога чи рука.
До подій 2 травня 2014-го (конфлікт між проросійськими та українськими активістами, що завершився підпалом Одеського будинку профспілок. Загинули 48 людей. – Країна) виявилися неготовими. Досвіду таких масштабних випадків у нас не було. Працювали в авральному режимі – не мали чіткого плану, нервували й діяли інтуїтивно. Коли оглядали тіла людей, що випали з вікон, у самому Будинку профспілок ще тривало протистояння. Зараз вивчаємо досвід експертів з Латинської Америки та колег із зони АТО.
У кримінальних серіалах судмедексперта показують самостійнішим, ніж це є насправді. Ми користуємося процесуально затвердженими методами. Робимо експертизу лише тих зразків, які надає слідство. Не можемо шукати докази.
Неприємно працювати з тілами дітей. Моя 12-річна донька часто хворіла, боявся її втратити. Колега має таку ж ситуацію з вогнепальними ушкодженнями. Вона пережила трагедію – близький друг помер від кулі. Намагаємося розподіляти роботу так, щоб заміняти одне одного.
До судмедекспертів потрапляють лише ті, хто помер насильницькою смертю або раптово і це викликає підозру. Наш контингент – не більше третини всіх смертей у місті. Найчастіше маємо справу із серцево-судинними захворюваннями, насамперед – ішемією. Серед кримінальних випадків – від тупої травми. Такі часто трапляються під час побутових сварок чи після падіння.
П'яний може померти від переохолодження навіть улітку. Вистачить кількох годин у калюжі. Нерідко помирають, коли їжа перекриває дихальні шляхи. Це коли м'ясом поспіхом заїдають чергову чарку. Алкоголь притупляє ковтальний рефлекс.
Улітку 2014-го в одному з одеських скверів на гілках знайшли три серця. Висіли на мотузках, загорнуті у списані аркуші паперу. Малозрозумілий текст нагадував молитви чи заклинання. Серця ми віддали на імунологічне дослідження, щоб визначити власника тканин. Тим часом я розібрав написане і за допомогою білоруського приятеля знайшов докладний опис ритуалу. Він казав, що це можуть бути свинячі серця, які на вигляд подібні до людських. Імунологічне дослідження цей здогад підтвердило. Це була народна магія, щоб привернути кохання.
До мене звернулися три подруги покійниці – літньої самотньої жінки. Вона померла у квартирі, де тримала багато котів. Тіло виявили за три дні після смерті. Зголоднілі тварини взялися за єдину доступну їм їжу – колишню господиню. Трупу бракувало вуха, щоки, носа, верхньої губи. Жінки просили покращити вигляд її обличчя. З дроту зробив каркас і закріпив його до кісток лицьового черепа. Пінцетом приклеїв шматок вати. Шар за шаром змоделював втрачені тканини, звіряючись із фотографіями. Далі – тональний крем і пудра. Покійниця красувалася новенькими рисами обличчя. "Нет, не как живая. Значительно лучше", – сказала одна з подруг.
Коли привозять померлих з однаковими або подібними прізвищами – я панікую. У січні 2016-го в Одесі патологоанатоми у передсвятковій метушні видали родичам тіло не їхньої небіжчиці. Рідня не звернула уваги, хто лежить у труні, й оперативно кремувала тіло. Справжні близькі, які пізніше приїхали у морг, опинилися у шоковій ситуації. Покійниці були схожі зовні й мали подібні прізвища.
Якось привезли небіжчика на прізвище Невідомий. При оформленні документів я звертав увагу колег, що це – прізвище. І все одно на одній із бюрократичних стадій бідолаха ледве не перетворився на "невідомого чоловіка".
Оглядати тіла інколи доводиться в небезпечних умовах. Коли працюємо на місці подій після пожежі, все ще тліє, йде дим. Якось ловили потопельника баграми з буксира. Тримали один одного, щоб не хлюпнутись у воду.
Моїй роботі перешкоджали родичі та друзі небіжчиків із релігійних та етнічних причин. Найчастіше – мусульмани, люди з кавказьких діаспор. Їхні традиції не передбачають судово-медичних обстежень. Доводилося реагувати жорстко, бувало – викликав поліцію. Тоді протягом дослідження озброєні поліцейські стояли перед дверима.
Ми з колишньою дружиною – фанати роботи. Зрозуміли, що жити окремо і залишатися друзями правильніше, ніж бути разом. Вона – біолог, спеціалізується на зміях, клопах. Постійно в експедиціях, а вдома тримає зразки. Це весело, але, коли в одній квартирі дві такі людини, складно.
2 
35413
Коментарі