Хороший спосіб шокувати – оголити груди. Як протистояти нападникам

 

На вулиці переважно чіпляються пияки та наркомани, яким на дозу не вистачає. Або студенти, яким гормони в голову б'ють. Третя категорія – ті, кого називають "рагулями". Ще є професійні злодюжки й грабіжники.

Коли починають: "Пацанчик, дай закурити", – варіант: "Хлопці, та не чіпайте мене", – не проходить. Говорити треба чемно, але твердо: "Вибачте, я б з радістю, але не маю". Краще уявити, що за тобою стоїть сотня озброєних чоловіків, – звучатиме впевненіше. Хлопці задумаються: може, ти мєнт, або син мєнта, або – зв'язки не знати які.

Розраховують, що почнеш тікати. Треба бути або дуже добрим бігуном, або спочатку шокувати нападника.

Для дівчини хороший спосіб шокувати – оголити груди, піднявши футболку. Його очі зразу пливуть вниз, у цей час твоя нога летить йому в пах.

Найкраща раптова атака. Коли людина одягнута, то її найвразливіша частина тіла – ніс. Удар найліпше спрямовувати знизу. Б'єте в горло, щелепу, пах, нижче коліна, у стопу.

Найефективніше бити основою або ребром долоні. ­Кулаком це роблять треновані спортсмени – хоча й у них кісточки тріскають. Варто затиснути в кулаку запальничку, хустинку, жмуток трави.

Якщо ви у взутті, серію ударів краще почати з ноги, а далі міняти зони. Зв'язки: стопа–ніс–пах, гомілка–­щелепа–пах.

Не треба думати, що можеш когось покалічити і за це по міліціях тягатимуть. Перше – відбитися, а потім розгрібатися. Перевищення самозахисту можуть приписати людям, які служили в спецвійськах або є професійними спортсменами з бойових мистецтв. Хоча в Україні можливо все.

Помилка початківця – бити слабко. Ніби кажеш: ­бійся мене, але мені тебе шкода. Підсвідомо думаєш: якщо удариш не сильно, то і тебе дуже не вдарять. Насправді такі удари тільки дратують суперника – це додає йому сили.

Страх іноді рятує. Знайома розповіла, що до неї ввечері п'яний ліз. Вона від страху почала дико кричати, махати сумкою й руками. Чоловік заозирався й утік.

Жіночий крик злякає злодюжку, який хоче вкрасти ­гаманець. Маніяка­ґвалтівника ще більше розпалить.

Ідеальна жертва – людина в навушниках. Знайомого ­через це на зупинці просто ззаду по голові вдарили. ­Забрали гроші, ноутбук, мобільний. Він навіть не зрозумів, що й до чого.

Перевага жінки – хитрість. Одна моя учениця уникла зґвалтування. Ввечері її проводжав хлопець із компанії, непомітно завів у якісь кучугури. Вона зорієнтувалася. Каже: "Ходімо краще до мене ­додому – все буде супер". Коли вийшли в людне ­місце – ­закричала.

Не розумію, навіщо в усіх фільмах показують, що жертва тікає в якесь темне місце. Бігти треба до світла, до зупинок – там, де можуть бути люди.

Тікаючи, добре підібрати щось важке – арматуру, камінь, пляшку. Коли доганятимуть і наблизяться, різко розвертаєшся, б'єш і далі тікаєш.

На крик люди тепер мало реагують – слід ударити машину, щоб спрацювала сигналізація. Якщо кинути камінь у вікно квартири, міліцію зразу викличуть. ­Хороший варіант – розбити вітрину магазину. Правда, тоді самому краще на місці не залишатися.

Якщо нападників двоє чи троє – треба вибивати лідера. До знайомого в Києві підійшли двоє наркоманів. Він схопив старшого й сильнішого за ногу, вдарив головою в живіт, поклав на землю і почав товкмашити. Другий у цей час навіть не поворухнувся.

Зазвичай лідер – не той, хто багато говорить, і не найбільший. "Говорун" – це шавка, справа якої розводити базар. "Ведмідь" – заторможений, йому потрібна команда лідера. "Шавка" відволікає увагу, а "шеф" у цей час тебе б'є. Лідер може зайти за спину, хоча частіше в бійку старається не встрявати – контролює ситуацію.

У бійці проти двох­трьох не треба показувати, який ти герой. Одного вдарив, штовхнув на другого – і тікаєш, шукаючи камінь, арматуру або й міліцію.

Коли нападників багато – можуть допомогти ­сумка, ­ноутбук. Вибиваєш когось скраю і пробуєш тікати. Як добре підготовлений – упираєшся в стіну, щоб ззаду ніхто не підійшов, і б'єш по черзі. Двоє-троє одночасно не нападатимуть, бо тільки один одному ­завадять.

Якщо вже на землі – згортаєшся в клубок, коліна до ­живота, закриваєш руками голову й крутишся. Або захоплюєш ногу і валиш людину. Коли нападників кілька й одного завалили, спрацьовує інстинкт – інший пробує його ­підняти.

Лежачи на землі, жінки кричать, дають ляпаси й крутяться, намагаючись скинути з себе чоловіка. Це може помогти, коли нападник слабкий або п'яний. Треба кусати в шию, відкушувати мочки вух, запихати пальці в очі й ніздрі. Цього в жодному спорті не вчать. Дехто з моїх учениць тренується на чоловікові.

У мене двічі крали телефон. Перший раз не випустила ­нікого з маршрутки, обшукала трьох хлопців – у третього знайшла. Почалась штовханина, я витягла його на вулицю. Він кричить: "Дура, ти мене спалила". Утік, коли сказала, що ментам здам.

Якось відчула в переповненій маршрутці, що ­хлопець ­заблизько треться. Перевірила кишеню – мобілки нема. Психологічно натисла. Обличчям до обличчя кажу: "Швидко віддав телефон!" Три рази повторила – віддав. Вийшов із маршрутки, а тут жінка поруч: "Ой, а в мене 400 гривень у кишені було". Я на її місці вийшла б за ним, а вона поїхала далі.

×