Українські колекціонери втрачають інтерес до російської книжки
Українська книжка – недооцінена, мало досліджена. А нам є що показати. По-перше – художнє оформлення. Зокрема, український авангард 1920-х. Про нього знають у світі. Бачив такі книжки у нью-йоркському "Метрополітен музеї". По-друге – наші стародруки. В Острозі Іван Федоров видав першу Біблію всього православного світу 1581 року.
Букіністичний аукціон "Українська книга" – єдиний професійно займається нашою книжкою. Задаємо колекціонерам напрямок, формуємо смак. Хто раніше збирав російську літературу, переключився на українську. Бо бачать: інтерес до російської втрачається.
На наші аукціони реєструються іноземці. Можна заочно зробити ставку, зателефонувати, прислати свого представника. На наступні аукціони хочемо залучати великі світові бібліотеки. Наприклад, багато українських видань купує бібліотека Конгресу США.
Підбір колекції до аукціону займає зо два місяці. Більшість лотів – предмети з приватних зібрань. Деякі речі цілеспрямовано шукаємо серед колекціонерів і професійних дилерів.
На перше видання українською мовою повісті "Колгосп тварин" Джорджа Орвелла полювали рік. Спершу – по приватних колекціях в Україні. Підключили дилерів на Заході. Була в лондонського збирача. Але її встигли перед нами перехопити. Знайшов її в Україні, куди потрапила із Західної Європи.
"Колгосп тварин" українською – перший у світі переклад повісті іншою мовою. Вийшов друком у Мюнхені 1947 року. Орвелл написав до нього передмову, відмовився від гонорару й частково оплатив видання. Був знайомий із перекладачем Іваном Шевченком. Разом узгоджували українську назву, щоб це створювало паралелі з режимом у СРСР. Згодом американці вилучили тираж – вирішили, що це радянська пропаганда. Передали червоноармійцям. Ті знищили більшість накладу.
Книжка, старша за 50 років, – антикварна, згідно з нашим законодавством. Я би такого розмежування не робив. Є видання 1970-х, які відношу до цінних. На аукціон виставили перше видання Ліни Костенко "Проміння землі" зі стартовою ціною 150 доларів. Тираж – 6 тисяч примірників. 1957 рік. Невеличка книжечка, м'яка палітурка. Але спробуйте знайти. Хіба в українських письменників покоління Ліни Василівни. Такого формату книжки швидко зношуються. Пропадають, потрапляють у макулатуру. В результаті малоформатні видання на поганому папері на антикварному ринку можуть коштувати дорожче, ніж красиві в цупких обкладинках. Бо їх бережуть, тримають на полиці.
Перше видання "Кобзаря" – маленька непримітна книжечка. Але рідкість – колосальна.
Зараз вигідно збирати прижиттєві видання авторів, пов'язані з історією України рідкісні документи – універсал Центральної Ради, паспорт громадянина УНР. Ціна на таке за п'ять років зростає в рази, за 10 років – на порядок. А от художня література переважно стоїть на місці.
Найдорожче пішло перше прижиттєве авторське видання "Енеїди" Івана Котляревського 1809 року. Його минулого березня на аукціоні продали за 11 тисяч доларів.
У нас на аукціоні ціни на книжки починаються від 100 доларів. Якщо вам не по кишені, шукайте того, хто не розбирається в них і віддасть недорого. Можна знайти в інтернеті. Людина часом не розуміє, що продає. Надибала вдома, вигадала ціну й виставила на сайт оголошень. Але в таких випадках книжки часто бувають із сюрпризами – вирваними сторінками або з печаткою бібліотеки. Це знижує їхню вартість.
Для серйозного колекціонера важливим є добре походження предмета. Придбати такий можна або з аукціону, або в легального дилера. Аукціон добрий тим, що перевіряє річ – чи у повному комплекті, чи нема фальшування, додрукованих сторінок. Якщо дефекти є – про це вказують у каталозі аукціону. Якщо приносять книжку зі штампом бібліотеки чи інших фондів – це перший сигнал, що крадена. З такими справи не маю.
Книжки майже не підробляють. Складно підібрати папір, зробити кліше. Це коштуватиме значно дорожче, ніж саме видання. Трапляються підробки, якщо має мало сторінок. Часом додруковують загублену. Якщо про це вказано в каталозі аукціону, то вважається не підробкою, а відновленням втраченої сторінки. Це трохи зменшує вартість, але краще, ніж книжка без сторінки.
Традиція колекціонувати книжки на території України існувала ще до жовтневого перевороту 1917-го. Тоді були колосальні зібрання. Вони лягли в основу сучасних музеїв.
За Януковича було модно колекціонувати все, що блищить. Йому теж дарували книжки. Але за принципом – величезна, золота й багато ілюстрацій. Переважно обирали російські видання – релігійну літературу, класику, з архітектури, мистецтва. Після Майдану в Національному художньому музеї відбулася виставка подарунків Януковичу, що залишилися після його втечі. Бачив там чимало доволі рідкісних стародруків. Були видання Івана Федорова. Видно, Віктор Федорович не вважав їх за цінні, бо не забрав із собою.
Колекціонери не люблять світити свої імена. Після аукціону не розголошується, хто придбав лот. Хоча б із міркувань безпеки. Мені подобається працювати з тими, хто добре розуміє, що збирає. У таких є чому повчитись.
Український ринок антикварної книжки суттєво відстає від західного. Там існують сотні букіністичних аукціонів. У нас ситуація прив'язана до економіки. За кращого стану справ у людей буде більше грошей, часу й емоцій на книжки.
3 
1
Коментарі