"Зрадити себе – це не спробувати зробити те, що хотів"

Не треба намагатися одразу стати найкращим у чомусь. Важливі процес і задоволення від нього.

Влітку почуваюся на 20 років молодшим. Зимою – старшим. Із травня по вересень виходить жити повніше, активніше, веселіше.

Навряд чи є конкретна точка, від якої розумієш, що став дорослий. Думаєш, начебто вже подорослішав, а через якийсь час переконуєшся: ні, це ще не воно. В мене були щонайменше три такі моменти: коли влаштувався на роботу, коли народився син, коли вийшла перша книжка.

Діти розкутіші за дорослих. Старша людина думає вузько, нетворчо.

Маю знайомих, які застряли в 20-річному віці. У них ніби все гаразд, але сидять у тому періоді. Не розвиваються, не розширюють свій кругозір.

Умію керувати своїм часом. Основну роботу намагаюся виконувати до обіду. Працювати в хаосі не можу. Хоча він також буває корисний. Наприклад, під час поїздок дає енергію.

Після виходу останньої книжки по-новому відкрив Україну. Раніше думав, що цікаво може бути тільки в західній частині країни. Тепер радо їду в будь-яке велике чи мале місто.

 

У теплу пору часто сиджу на набережній і дивлюся, як тече вода в річці. Якщо людина має час на таке, то в неї все добре, вона у безпеці. Так є тепер, так було і 10 тисяч років тому.

Обговорення – це налагодження контакту. Річ не в тому, як ви вирішите певне питання. Головне – що під час цього процесу ви зближуєтесь. Ніби удвох їдете саньми в одному напрямку.

Недомовку можна виправдати, якщо в кінці всі розсміялися.

Мене ніколи не ловили на брехні. Просто я класно вмію брехати.

Літературну діяльність почав із того, що виписував із книжок вподобані фрази й абзаци. Потім став додавати до того щось своє. Із часом зрозумів: можу писати речі, які народжуються в моїй голові.

Зрадник – надто радикальний ярлик. Виглядає, що ця людина не має більше жодних характеристик. Але ж можна бути одночасно сином, братом, математиком, гітаристом і зрадником.

Зрадити себе – це не спробувати зробити те, що хотів.

Не вірю в історію. Це сума відредагованих людських спогадів. 15 років вів щоденник. Тепер перечитую і зустрічаю там речі, про які забув чи думав про них абсолютно по-іншому. А минуло зовсім небагато часу.

У молодості думав, що красивим людям варто довіряти. Переконався, це не так. Довіряти можна тому, кому довірився вже не раз, – і все було добре.

Щоранку вставати й жити далі – це теж трохи подвиг. Інколи, коли веду сина під дощем до школи, здається, що роблю щось надзвичайне.

Перемога – це результат міні-подвигів. Поразка стається, коли берешся за речі, в які не вірив на сто відсотків. Якщо по ходу справи зрозуміти, в чому була твоя помилка, можна перетворити поразку на перемогу.

У кожен період життя ми вкладаємо різне значення в поняття "дружба". Коли тобі 10 років, ти вважаєш другом Сашу із сусіднього під'їзду. Але ось він двічі кинув у тебе сніжком – усе, це вже не друг. У 20 думаєш, що дружиш із Колею. Але він обіцяв принести вино, не приніс – і знову те саме.

Справжні друзі є тільки у фільмах, книжках і казках.

Коли дуже довго поганий настрій – це вже депресія. Рятуюся від неї пивом, поїздками, роботою.

Для розв'язання ситуації допускаю п'ять поганих варіантів результату і два-три хороших. Вважаю себе песимістом, який намагається діяти як реаліст.

Добро перемагає зло частіше. Але різниця невелика. На 51 відсоток добра у світі припадають 49 відсотків зла.

Дивуюся, як швидко адаптуюся вдома. Повертаюся з тривалої подорожі, сідаю в кухні на підвіконня, закурюю – і за мить здається, що нікуди й не їздив.

Алкоголь – це багато історій. Він став частиною людської культури. Якби не алкоголь, наскільки менше хорошої музики й літератури було б створено.

Ніколи не знищив би продукт чиєїсь творчості. Яка різниця, подобається воно мені чи ні?

Кохання – коли говориш до людини внутрішнім голосом.

ІЗ часом кохання звикає до зони комфорту і до впевненості в завтрашньому дні. Через це заспокоюється і лише сидить за комп'ютером. У нього немає сили й енергії, щоб тримати людей міцно один за одного.

Уперше закохався в дитячому садку – в дівчинку з моєї групи. Здавалося, що вона ідеально гарна. Мала красиве вбрання, довге світле волосся й голубі очі.

Коли ти про щось думаєш і серце починає стукати швидше – це пристрасть.

Нікому не побажав би кохання за ґратами.

У стосунках чоловіка й жінки головне, щоб вони разом вирішили, що для них буде найважливішим.

Частіше спілкуюся з жінками, ніж із чоловіками. Хоч ніколи цього не планую. Скажімо, влітку йдемо по набережній компанією з 20 людей. Розсідаємося по лавочках. Я опиняюся на одній лавці тільки з жінками. Не знаю, як так виходить.

Немає нічого, що дітям обов'язково треба забороняти.

Боюся послизнутися і впасти на ожеледиці.

Не знаю наперед, що відчуватиму, коли смерть буде близько. Можливо, і злякаюсь.

Люди живуть, щоб цілуватися, танцювати під музику, ходити по барах і отримувати задоволення від своїх ідей.

Доля – це світло, яке людина бачить перед собою й іде за ним.

Для щастя повинні відбутися три хороші речі одночасно. Такий собі збіг обставин.

Років 15 не був у церкві. Якось вирішив піти на Великдень із дітьми. Було холодно, майже зима, але без снігу. Після того як священик окропив мій кошик, хмари розійшлися і звідти посвітив один промінчик сонця – лише на мене одного, більше ні на кого. Це тривало хвилин зо дві. Потім хмари знову зійшлися, і більше сонця в цей день не було. Тоді подумав, що, може, Бог і справді є.

Витрачаю гроші тільки на необхідне. Нічого зайвого не маю.

У людини і може бути своє призначення в цьому житті, і ні. Це особиста справа кожного.

×