Якщо до другого туру виборів президента пройдуть Юрій Бойко і Юлія Тимошенко, суспільство сильно поляризується. Наслідки для держави можуть бути катастрофічними, – каже політолог Дмитро РАЗУМКОВ
За рік відбудуться вибори президента. Який прогноз можна зробити зараз?
– Глобально ситуація не зміниться. У представника біло-блакитної опозиції шансів потрапити у другий тур мало. Рейтинг Порошенка за останні півроку впав удвічі – з 12 відсотків до шести. Це – результат утоми суспільства. Майже половина українців не визначилися з кандидатом. За цей пласт електорату боротимуться всі. Виграти вибори з тим рівнем підтримки, який сьогодні є у будь-якого претендента, нереально. Легітимність майбутнього глави держави – під питанням. Знову лунатиме: "То не мій президент, я за нього не голосував". Це – погана тенденція для держави у стані війни.
Найвищий рейтинг має Юлія Тимошенко. В українських реаліях опозиціонеру перемогти легше. На виборах 2010-го вона програла Януковичу, бо йшла від влади.
Є Анатолій Гриценко, Андрій Садовий і ще ряд політиків правоцентристського ухилу. Невідомо, чи вони зможуть бути реальною альтернативою Порошенку. Імовірно, що не оберуть із-поміж себе єдиного кандидата.
Представник правих радикалів про другий тур навіть не мріятиме. Але ці партії можуть добре виступити на парламентських виборах, якщо погодять єдиний список кандидатів.
"Народний фронт" і Блок Петра Порошенка можуть об'єднатися перед виборами? Що це їм дасть?
– Ситуація з БПП і НФ неоднозначна. Виглядає, як тандем змії і черепахи: вкусить – скину, скине – вкушу. Імовірність об'єднання мала. У кожній із цих сил є чимало груп впливу. "Народний фронт" не хоче об'єднуватися з Блоком Порошенка через його низький рейтинг. Самі ж не мають рейтингу взагалі. Але в них є сильні мажоритарники з чисельним електоратом на своїх округах. Кандидата від "Народного фронту" на президентські вибори поки що немає.
Прем'єр-міністр Володимир Гройсман має амбіції, але зберігає командний стиль гри. Розвіявся міф, що він – на 100 відсотків людина Порошенка. Має свою політичну силу, але місцеву – у Вінниці. Розростися до масштабів державного проекту за рік не вийде. Для Гройсмана буде помилкою іти на вибори 2019-го.
Яка ймовірність, що за президентство боротиметься Святослав Вакарчук? Якщо балотуватиметься, то за яких умов може вийти до другого туру?
– У Вакарчука немає негативу, а в усіх політиків – є. Чудовий співак, волонтер, публічна особа, не заплямував себе корупційними скандалами. Але чи проголосують за нього? Добре ставитися до людини й підтримати її на виборах – це різні речі. Загалом же перемогу Вакарчука виключати не можна.
До виборів може з'явитися нова фігура, яка претендувала би на вихід у другий тур?
– 2014 року Порошенко був достатньо новим обличчям у політиці.
Не вірю, що в Україні з'явиться Еммануель Макрон (40-річний президент Франції, обраний 7 травня 2017-го. За рік до виборів не мав ні відчутної підтримки, ні загальнонаціональної партії. – Країна). Ми не Франція. Те, що можна зробити там завдяки харизмі, невеликій фінансовій підтримці й свободі слова, у нас не пройде. Можеш бути розумний і порядний, але про тебе ніхто не дізнається. Бо засоби масової інформації заангажовані. Крім того, новий Макрон мав би вже з'явитися.
Які шанси на перемогу має Порошенко? З якими гаслами піде на вибори?
– Петра Олексійовича списувати з рахунку рано. У нього є якийсь рейтинг, адмінресурс, вертикаль влади. Вважаю його і Тимошенко основними кандидатами на вихід у другий тур. Але, якщо тенденція падіння рейтингу президента збережеться, йому буде важко туди потрапити.
Якщо в другому турі зійдуться Юрій Бойко і Юлія Тимошенко, то суспільство сильно поляризується. Наслідки для держави можуть бути катастрофічними. Уже було, коли закликали обнести Донбас колючим дротом. Це розкололо Україну по Дніпру. Ще 2001-го про це не було й мови. Це – штучна проблема, яку посадили в розум наших громадян. У Львові ж ніхто не бив людей із Донбасу.
Якщо Порошенко до другого туру не пройде, із Тимошенко може опинитися хто завгодно – Бойко, Ляшко, Гриценко. Є достатньо часу, щоб наростити рейтинги.
Деякі експерти кажуть, що Путін ставить на Тимошенко. Це відповідає дійсності?
– Негативно ставлюся до формулювання "проросійський" чи "проамериканський" політик. За нього голосують в Україні, отже, він мусить бути проукраїнський. Мати хороші стосунки зі світовими лідерами – добре. З Росією зараз – малоймовірно. З нею важко домовлятися з об'єктивних причин. Дії Кремля не підпорядковуються логіці та здоровому глузду.
Можемо всіх приписати до Росії чи Сполучених Штатів. Раніше в Тимошенко були добрі стосунки з Путіним. Які зараз – невідомо. Юлія Володимирівна зрозуміліша для Кремля, ніж Порошенко. Але в нас є політики, яких Москва точно хоче бачити при владі. Це представники колишньої Партії регіонів і комуністи. Проросійських політиків знайдемо в БПП, "Народному фронті", "Батьківщині". Та ж Тимошенко може бути близька й до Москви, й до Вашингтона. Але ні там, ні там не визначилися, кого підтримувати на виборах 2019 року. У Європі теж не бачать адекватної альтернативи Порошенку. Хоча Юлія Володимирівна намагається перетягти цю ковдру на себе.
Останні вибори глави держави відбулися чотири роки тому. Як за цей час змінилися український політикум, виборці?
– Громадяни не змінилися. Знову не думатимуть, не аналізуватимуть. Це – електоральний склероз. Не звертаємо уваги, чи кращою стала політична сила, як змінилася. За Ющенка голосували, бо гарний. За Януковича – бо з Донбасу. А не тому, що пропонує щось хороше. Виборці ухвалюють рішення на внутрішньому сприйнятті, а не на об'єктивних чинниках.
Із політиками за чотири роки стало гірше. Кожні вибори думаєш, що падати вже нікуди. Але наступні показують, що є. Такого нігілізму та неповаги до свого виборця, як зараз, ще не було. Депутати Верховної Ради банально не ходять на роботу.
Гидко дивитися, коли в людини є кілька мільйонів доларів, а вона бере десятки тисяч гривень із бюджету компенсації за проживання. Не маємо механізму впливу на депутатів.
Які виклики стоятимуть перед країною у наступні роки? Хто з потенційних кандидатів найбільше до них готовий?
– Закінчення війни, повернення Донбасу. Це треба зробити мирним шляхом. Військові дії можливі, але боюся уявити кількість втрат – і людських, і економічних. Це наша територія. Після її повернення налагоджуватимемо стосунки з тими, хто там живе. Під час окупації їх мізки промивають так, що вернутися в здорове русло буде важко. Це забере роки. Наші хлопці гинуть на Донбасі. Але й тамтешні матері втрачають синів.
Із Кримом буде складніше. Росія розуміє лише формат сили. Багато хто критикує західних партнерів, що вони допомагають тільки санкціями. А що ми хотіли? Щоб вони відправили сюди свої армії? Росія економічно знесилена через санкції. Але і Європі вони даються важко. Ще й ми недопрацьовуємо. Держави, які прихильно налаштовані до Москви, кажуть: навіщо рятувати душу, якщо тіло з'їсть корупція? Ми проводимо реформи поверхово.
Що означатиме для України другий термін Порошенка?
– Згадую політика, який говорив, що спалить свій рейтинг, але проведе реформи. Перше вийшло, друге – не дуже. Якби в Порошенка було бажання щось реально змінювати, він робив би це. Коли обирали нинішню владу, суспільство було готове до болючих реформ. Але затягувати паски повинні всі. Біль не може тривати вічно. Лікар каже, що рватиме зуба – треба потерпіти. Ви готові потерпіти, бо потім буде легше. Але, якщо стоматолог два роки гойдатиме зуб уперед-назад, ви підете до іншого.
Суттєво політика Петра Олексійовича не зміниться.
Парламент обиратимемо за нинішнім законом про вибори?
– Так. Зміна законодавства невигідна багатьом. Керівники партій не зможуть формувати список під себе. Не зможуть збирати бюджет у об'ємі, до якого звикли. За потрапляння у прохідну частину списку платять мільйони.
Чи зможе нова політична сила претендувати на місце у Верховній Раді? Якою вона має бути, щоб подолати прохідний бар'єр?
– Його варто понизити (на сьогодні за партію мають проголосувати щонайменше 5% тих, хто взяв участь у виборах. – Країна). Бо зараз парламент – як закрите акційне товариство. Саме тому в дострокових виборах немає сенсу. Просто партії перерозподілять між собою акції. Якщо бар'єр зробити одно- чи двовідсотковим, у низки політичних сил з'явиться можливість туди потрапити. Що більше партій, то важче буде домовлятися. Істина народжується в суперечці.
За теперішнім законом пробитися до Верховної Ради зможуть лише відносно нові партії. Наприклад, "Свобода" чи "Громадянська позиція" Анатолія Гриценка.
Кому на руку арешт Надії Савченко?
– Нікому. Ситуація патова. Адміністрація президента говоритиме, що в політику її привела Тимошенко. Це правда. Але Савченко отримала пропозицію від усіх партій, окрім БПП. Вони не стали її кликати, бо Надія вже пообіцяла Юлії Володимирівні.
Хто брав найактивнішу участь у поверненні Савченко в Україну? Чий літак доставив її з Росії? З чиїх рук вона отримала Зірку Героя?
Савченко потрібно було витягувати з російської в'язниці, але Служба безпеки мала перевірити її.
Це сильний удар по державі. За Надію боролися всі – Європа, Америка, міжнародні організації. А з'ясувалося, що король голий.
2 
35413
Коментарі