Україна хоче в НАТО, бо має конфлікт із Росією. Це не цікаво 29 членам Альянсу. Якби Київ сказав, що готовий надати свій повітряний простір, аеродроми з обладнанням, транспортні магістралі, зробити каталог об'єктів, які можуть використовувати сили НАТО при розгортанні, тоді нас сприймали б як серйозного партнера, – каже військовий дипломат Олександр Поліщук
Яке питання зараз найактуальніше для України?
– Безпека громадян. Вона дає можливість потім говорити про економічне зростання і процвітання. Війна має завершитися перемогою України. Тому зараз найважливіше – національна єдність.
Що означає – війна завершиться перемогою України?
– Маємо повернути наші території. Вирішити це одним шляхом – воєнним або дипломатичним – неможливо. Тільки в комплексі.
Конфлікт на Донбасі йде до замороження. Це на руку ворогам. Втрачатимемо ресурси. Не зможемо нормально розвиватися. Маємо використовувати всі можливості для просування вперед. Не тільки в сірій зоні.
У нас ще є Крим. Ситуація з екологічною катастрофою на півночі півострова незрозуміла (наприкінці серпня в місті Армянськ неподалік адміністративної межі з Херсонською областю стався викид небезпечних речовин на заводі "Титанові інвестиції". Окупаційна влада замовчувала подію. – Країна). Ми не проявили активності. Є адміністративний кордон, але за ним – наші люди на окупованій території. Повинні були продемонструвати готовність евакуювати їх.
Що мали робити?
– Лишити цю проблему на росіян означає – визнати перевагу наших супротивників. Треба не тільки на національному рівні визнавати Росію окупантом і агресором, а й в Організації Об'єднаних Націй. Якби РФ була названа стороною конфлікту, її вивели б із процесу прийняття рішень Ради Безпеки ООН. Відібрали б можливість накладати вето. Дипломати знають, як це робити практично. Немає політичного рішення.
Які з нинішніх подій матимуть найбільший вплив на майбутнє держави?
– Це залежить від балансу сил між світовими гравцями. Чим закінчиться діалог між Росією і США, як переформатують альянси і яка буде роль України.
Маємо потенціал, щоб бути активним формувачем безпекового середовища. У Чорноморському регіоні зараз нема країни, готової взяти на себе відповідальність за баланс між РФ і рештою держав. Північноатлантичний альянс цього не робить. Туреччина заграє з Москвою.
Решта "натовських" країн задоволені статусом споживачів безпеки. Залишається тільки Україна. Маємо консолідувати навколо цієї ідеї всіх у регіоні.
Важливо, щоб суспільство зрозуміло і прийняло необхідність вступу України в НАТО і Євросоюз. Це означатиме політичний консенсус всередині суспільства.
Де зараз місце України у світі?
– Намагаємося поставити себе в центрі Європи. Думаємо, що нашими проблемами мають перейматися всі. Такий україноцентризм недоречний – нас не розуміють.
Росія поводиться, як і віками раніше. З цим треба змиритися. Географічно її нікуди не дінеш. Але довіри між нами не може бути. Грузини намагалися побудувати політику позаблоковості й зблизитися з РФ. Та роздмухала конфлікт. Зараз вони готові загострювати відносини й говорять про вступ у НАТО. І їх там сприймають краще за нас. Впевнений, наступного року Грузія отримає план дій щодо членства в Альянсі.
Чому їм це вдається краще від нас?
– Грузини не роблять вступ до НАТО частиною програми політичних сил. Цього потребує нація. Це логічний еволюційний розвиток держави. На їхній території такий же конфлікт, як у нас. У рішенні саміту Альянсу в Брюсселі (відбувся 11–12 липня. – Країна) написано: НАТО планує підвищити можливості швидкого перекидання сил і засобів на різних напрямках. А ми говоримо, що Україна хоче в Альянс, бо має конфлікт із Росією і прагне забезпечити власне майбутнє. Це не цікаво 29 членам НАТО. Це – наші проблеми з сусідами. Якби Україна сказала, що безкоштовно готова надати силам Альянсу свій повітряний простір, аеронавігацію, аеродроми з обладнанням, порти, дороги, транспортні магістралі, залізницю, зробити каталог об'єктів, які можуть використовувати сили НАТО при розгортанні, – тоді нас сприймали б як серйозного партнера. Добре мати аеродроми, які відповідають натовським стандартам, й пункти управління на сході України, куди може сісти військова оперативна група. Ми цього не робимо. Намагаємось усіх переконати, що ми – найстражденніші. Дайте нам зброю, захист, притулок. Діалог між партнерами так не будують.
Чому ми не запропонували Альянсу того, про що ви кажете?
– Наші високопосадовці не вважають за потрібне займатися самоосвітою й предметно розбиратись у питаннях. Думають, що можуть бути спеціалістами в усіх галузях. Та й український менталітет нікуди не прибереш. Усі пісні починаються з "ой".
У Росії державною політикою стала брехня. Нам же треба говорити правду і вести з партнерами довірливі розмови.
У неправді криються і внутрішні проблеми. Громадянам брешуть у політичних програмах, намагаються видавати бажане за дійсне. У розчарованих людей виникають протестні реакції. Біда Януковича і компанії була у брехні. Говорили, що виступають за європейські цінності. А мали на увазі власні інтереси.
Що відповідаєте тим, хто каже, що Революція гідності була марною?
– Вона виявила негідників і героїв.
Цей процес триває.
Які досягнення після 2014 року найвагоміші?
– Усі зрозуміли, що гарантувати безпеку маємо власними силами. З'явилися готові віддати життя за ідею.
Які проміжні результати війни з Росією?
– Кожен день втрачаємо людей – пораненими й загиблими. Але змогли вистояти. Хоча всі у світі були впевнені, що Росія швидко переможе.
До братніх стосунків із нею не повернемося.
Але є чимало громадян, готових до примирення з Москвою.
– Має минути час. Відійдуть ті, хто вірить популістським лозунгам. Їм на зміну прийде теперішня молодь. Тоді все й зміниться. Отже, сьогодні маємо займатися освітніми програмами. Бюджет Міністерства освіти більший, ніж Міністерства оборони: 8 відсотків проти 5 внутрішнього валового продукту (видатки на оборону – 165,3 млрд грн, на освіту – 217,5 млрд грн. – Країна). І це правильно. Треба фокусуватися на фундаментальних питаннях для розвитку держави.
Чи ймовірне загострення на Донбасі?
– Це залежить від однієї людини та її політичної волі. Вона створює зовнішні загострення, щоб вирішувати внутрішні проблеми своєї країни.
Почалися навчання небаченого раніше масштабу (11 вересня у РФ стартували найбільші за останні 37 років військові навчання "Схід-2018". Спільно з Китаєм і Монголією. У них беруть участь майже 300 тис. військовослужбовців, понад тисячу літаків, вертольотів і безпілотників, до 36 тис. танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів, до 80 кораблів і суден забезпечення. Деякі російські військові експерти кажуть, що ці дані перебільшені. – Країна). Мета – довести світу могутність РФ. Навіть перенесли економічний саміт у Владивостоці на день початку навчань. Це спроба показати: держава сильна в економічному та військовому сенсі.
Чим ці навчання можуть загрожувати Україні та світу?
– Відбуваються раз на чотири роки на Далекому Сході. Нині вони вдвічі масштабніші, ніж раніше. Розраховані на внутрішнього споживача і Захід. Але насправді "Схід-2018" – показуха.
Ви казали, що вона обумовлена "скудоумием" кремлівського керівництва. Що маєте на увазі?
– Вдвічі збільшити масштаб навчань – це смішно. Сучасні війни відбуваються за іншими принципами. Росіяни вдаються до гібридних конфліктів, бо не встигають за технічним прогресом.
США, наприклад, готові до високотехнологічної війни. Намагаються прибрати людину звідусіль, усе перевести на безпілотний режим. А для РФ покласти 300 тисяч вояків на полі – звична справа. Усе, що вони можуть, – це зробити кумедного робота "Ігорька" і хвалитися ним з усіх телеканалів (21 серпня на міжнародному форумі "Армія-2018" у Московській області концерн "Калашников" показав прямохідного робота "Ігорька". Це керований людиноподібний комплекс, який можна використовувати з інженерною та військовою метою. Вага – близько 4,5 т. – Країна).
Російська армія досі живе радянськими штампами. У нас вони теж є. Наприклад, парад. Не хочу, аби виглядало непатріотично. Але навіщо він нам? Хочемо показати, що у нас найсучасніша техніка? У це ніхто не повірить. Що маємо боєздатні сили? Бачимо це у війні на Донбасі. Що люди люблять армію? Це видно з численних волонтерських ініціатив.
Які сильні та слабкі сторони російської армії?
– Вона слабка за визначенням. Побудована на неправильних моральних принципах. Маємо перевагу в цьому сенсі.
Збройні сили РФ намагаються заливати грошима. Але це не допомагає. Немає мотивації, куражу. Але це є й сильною стороною. Росіяни не мають моральних принципів. З такими важко воювати. Ніколи не знаєш, чого очікувати від ворога.
У чому сила українських військ?
– Українці, які йдуть служити до Збройних сил, відчувають особисту потребу в цьому.
Як оцінюєте рівень нашого військового командування?
– Має значно менше незалежності у прийнятті рішень, ніж повинно бути. Без дозволу згори щось зробити майже неможливо. Хлопці на передовій хочуть відповідальності. Але їм не дають. Наприклад, Маріїнку 2015-го утримали без наказу згори. А це одна з найуспішніших операцій за роки війни.
Зможемо протистояти Росії у випадку широкомасштабної агресії?
– У нас є ресурси давати відсіч до певного моменту. Вони не безмежні. Спроможність вистояти залежить від багатьох чинників. Військові експерти працюють над тим, аби збільшити наші шанси на випадок повномасштабної війни.
Якщо Росія почне наступати, Захід не закриватиме на це очі. Зможемо розраховувати на військову допомогу НАТО. Думаю, на найвищому рівні це обговорювали. Нам треба вистояти, умовно, перший місяць, аби дочекатися підмоги.
З весни цього року Росія без пояснень затримала близько 150 суден, що йшли із або до портів у Маріуполі й Бердянську. Чого добивається Кремль в Азовському морі?
– Росія анексувала його. Порушує міжнародне морське право. Зневажає домовленості.
Фактична окупація Азовського моря може призвести до зупинки виробництв у Маріуполі й Бердянську. Відповідно – невдоволення людей.
Кремль хоче показати, що держави Україна немає на карті світу. Мовляв, це тимчасовий парадокс, а насправді – тут російська територія. Путін відкрито заявляє про це.
Чого добиватиметься Москва на президентських і парламентських виборах 2019 року в Україні?
– Докладатимуть максимум зусиль, аби до влади прийшла людина, яку вони контролюватимуть. Або не дуже порядна, яка спокуситься й прийме їхні умови.
Ці вибори покажуть, наскільки ми сформувалися як громадянське суспільство.
8 
35413
Коментарі