У березні цього року Роман Матис створив інтернет-спільноту "И так поймут", що відстоює інтереси україномовних споживачів.
Із чого почалася ваша як бізнесмена-рекламіста діяльність на захист української мови?
– Вкотре в магазині техніки у Львові мені тицьнули анкетку постійного покупця російською мовою. Українською не мали. Таких випадків назбирувалося, і в якийсь момент виникло бажання протесту.
Почалася наша історія наприкінці зими з акції "Хочемо читати Esquire українською". Від головного редактора були роз'яснення, що ми – неповноцінні люди, і ще кілька неточних висловлювань. Я жодного примірника не купив, хоч дуже на нього чекав. Мав надію, що він буде українською. Бо американський – сіські-піскі, повністю консюмеристське, тряпки, баби, алкоголь, а російський – на аудиторію, що думає: аналітика, інтерв'ю, огляди мистецькі. Тож наш пасувало робити українською, бо той самий формат ще раз відтворювати в російськомовному виконанні – нонсенс.
Акція збурила, а головне – зібрала людей. 16 березня 2012 року я створив спільноту – щоб за потреби гуртом показувати: мова важлива не одній людині, яку можна сприйняти за хвору на голову, а що є прошарок, і треба з цим рахуватися.
Діємо зверненнями, заявами. Маємо чіткі правила: нікого не ображати, не обзивати, не принижувати за національною ознакою. Як тільки такі речі виявляються – людину попереджаємо, далі – блокую, щоб вона не бачила діяльності спільноти й не шкодила нам. Зараз нас майже дві тисячі, але на акції підписуються відсотків 20–25. Постійно активні 5–7 відсотків. Кожного дня щонайменше відсоток приросту.
Який був ваш наступний крок?
– Натрапила на очі рекламка Philips. Вони хвалилися, що заробляють в Україні гроші понад 100 років, відколи продана перша жарівка Philips на цих землях. Відтоді ведуть бухгалтерію. Але за роки незалежності компанія не спромоглася ні сайта українською мовою створити, ні комунікувати в інтернеті зі споживачами українською. Усі статті, матеріали просто транслювалися з philips.ru. Повна дзеркалка. Єдине, що в питанні реклами їх чітко регламентує закон, то з тим вони не можуть відвертітися.
Я роздобув телефони й мейли людей, відповідальних за комунікацію в головному офісі, й написав персонального листа: чи вони планують щось змінювати в тому напрямку. Голландці перекинули це щаблями вниз, мені прийшла відповідь від директора в Україні: "Дякуємо за увагу до нас… Все розуміємо… Хочемо наголосити, що жодного закону не порушуємо. Так історично склалося… Можливо, колись до того питання вернемося…". Мене така відповідь не влаштувала. Я попросив активізуватися однодумців. Для тих, хто не вміє писати англійською – от вам шаблон, хто вміє – пишіть своїми словами. Ось імейл-адреса.
На Philips'i ми відтренували комунікацію. В головну штабквартиру пішли сотні листів. Через тиждень вони пов'язали це з моїм першим зверненням, знайшли контакти, і мені подзвонили з київського офіса: "Скажіть, будь ласка, що маємо зробити, щоб це припинилося?" Пояснив: "Ми не добиваємося нічого особливого, просто нагадуємо, що ви в Україні, а ми – україномовні споживачі. Дайте інформацію українською, інакше перестанемо купувати й якомога більше людей агітуватимемо проти вашого бренда".
Одночасно за допомогою додатка до соцмереж Causes ми запустили збір підписів під петицією: "Philips Україна", не ігноруй україномовних споживачів! Ми теж люди!" Зібрали близько трьох тисяч підписів.
За два місяці корпорація прислала мені скан листа з підписом – зобов'язання до серпня 2013-го повністю перекласти весь сайт. Оприлюднили цифри, бюджет, що не можуть цього року це виконати, бо в рекламних видатках таке не заплановане. А восени складатимуть бюджет на 2013-й і закладуть 50 тисяч євро.
Я звернув увагу, що, на відміну від першого листа, підписаного гендиректором, тут стояв підпис виконувача обов'язків. Через нас, чи так збіглося, але гендиректора усунуто. Нам це додало розголосу і швидкості поширення заклику. Так рух "И так поймут" за кілька днів зріс від 80 до 1500 членів.
Чи завжди ваші прохання наштовхуються на спротив?
– Не всі бренди виховано реагують на звернення. Реакція Обухівської картоннопаперової фабрики, що робить туалетний папір, і була в сортирному стилі: "спілкуємося, як хочемо, а ви – тролі кінчені". Хоч я завжди намагаюся порозумітися. Зараз, кажу, купую у вас, але роблю зауваження. Якщо не виправитеся – цього не повториться. Більше того – отримаєте від мене негативний фідбек.
Так сталося з "Розеткою". Реагувати там не збираються. Роман Скрипін на каналі "Бізнес" у розмові з директорами "Розетки" і порталу Prom.ua зачіпав питання: чому бізнес не комунікує українською? Почали пояснювати, що для таво штоб ета дєлать, нада 50 чел штата. Я вже й письмово доносив до них, що все не так. Взяти SONY, Canon, Nokia, Samsung – це вже неймовірно багато продукції, яку "Розетка" продає. Ці виробники мають сайти українською мовою, тобто інформацію про всі ці фотоапарати, телефони можна взяти в них. Щодо решти виробів директор такого великого гравця, як "Розетка", може дати вказівку одному працівнику зв'язатися з усіма постачальниками: "Хлопці, маєте два тижні. Нам потрібні описи українською". І їм не відмовлять. Хіба що попросять більше часу. Неможливо так звертатися тільки в одному випадку – якщо продають не білий товар, а контрабанду. В інших випадках усе вирішить копіпейст.
Тобто "Розетка" вам не далася?
– Але результату ми досягли. Поперше, готуючи кампанію, хтось із активістів зібрав альтернативні сторінки. Тепер кажемо людям не купувати в "Розетці", а натомість – от вам 22 магазини, що мають українську мову. Ще позитив від "Розетки": один із найближчих конкурентів – deshevshe.net – оперативно підхопився й за місяць видав новий сайт. На старому домені українська версія була, але працювала – п'яте через десяте. Тепер на deshevshe.ua повноцінна україномовна версія нового дизайну. Хіба що банери російською. Ми сказали їм, що поставимо їх у список тих, які радимо людям, якщо до кінця по-людськи все зроблять.
Багато компаній мають двомовну версію сайта. Базовою сторінкою ставлять російську, а на українську треба перемикатися.
– І тоді кажуть, що потік україномовних покупців набагато менший. Ми радимо тим, хто йде на діалог, провести експеримент. Як показує досвід – якщо стартовою зробити українську, то ситуація, яку вони наводять у приклад, змінюється на протилежну: з української теж не перемикають.
Хочемо відзначити тих, які дослухалися. Претендент на покращення – київський салон, що продає Fiat, Lancia й Alfa Romeo. Стару Facebook-сторінку "Італавто" закрили, а на новій зразу набагато якісніший контент подають. Помилялися – то я їм у приват писав зауваження. Подякували, виправили.
Сподобалася реакція Toyota і Lexus. Сайти вони мали українською мовою, але комунікацію – ні. Одне звернення – і все.
Ford, Volvo, Jaguar, Land Rover, Range Rover та Porsche мають в Україні одного дилера – "Віннер Автомотів", власник якого – громадянин Америки українського походження. То в них єдина мова сайта – українська. І мої друзі в Києві, яким це питання важливе, купують авто тільки в них.
Ми піаримо правильні, з погляду комунікації, бізнеси. Я згадав, що не тільки в мене пора перевдягання шин – запостив у спільноту ресурс із україномовним сайтом. Точно ж тратитимуть на таке гроші. Щоб не тратили, куди не треба, зразу правильних чуваків одні одним радимо. У групі є різні документи. Чорний список називається "Претенденти на покращення". Є "Компанії, варті уваги україномовного споживача". Стараємося облікувати все, що відбувається. Коли щось компанія змінює – ми нотуємо, що "такі-то відтоді перейшли на українську". Їх уже десятки. Коли вимірюватиметься сотнями – мабуть, це стане переломним моментом.
Як цю вашу активність сприймають колеги по рекламному бізнесу?
– По-різному. Але першими провокації проти нас закидали на Facebook і Twitter саме представники рекламного ринку.
Набився в друзі до мене чоловічок, і через місяць робить скріншот повідомлення, на якому нібито від нашого імені написав приблизно таке: "Ви ведете сторінку російською. Ми з цим боремося, але якщо ви нам платитимете 300 гривень на місяць, рухати вас не будемо". Дивимося, хто з цим ділом стартонув. Артем Зелений, керівник GreenPR, із чиїми клієнтами – Citroen – ми після звернення говорили на "повишених" тонах. Він запостив це в себе у Twitter'і, й одразу ж видання про інтернетмаркетинг ain.ua пише, що Артем Зелений знайшов таке звернення-шантаж. Назвали вони статтю "Националисты в сетях". Я через watcher.com.ua одразу спростував. Але що їм спростування? Зразу передрукували росіяни.
Артем Зелений – із Коломиї, київський директор. Його обурює, що з'явилися якісь свідомі українці. Це нас найбільше вкурвлює. Негативніших відгуків, ніж від україномовних у житті рекламістів, ми не чули. Добре вже, коли в Росії про мене пишуть "Человек, который заставляет бизнес разговаривать на украинском, тем самым обрекая их на забвение". Їм це ще простітєльно, вони зі своєї дєрєвні не розуміють ситуації. Ну а чуваки, які україномовні в житті!
Уся проблема русифікації контенту – що більшість великих бізнесів продовжують з'являтися в Україні після Росії. Українські офіси підпорядковуються російським, отримують вказівки звідти: "Для чего тратиться? И так поймут". Назва нашої спільноти саме від цього.
Очевидно, це заняття відбирає час. Воно виправдовує себе?
– Я придумав аргументацію, що це – засіб гігієни. Щодня ж є час почистити зуби, то бодай 15 хвилин знайду й на очищення в інтернеті. Стан справ із українською мовою інакше не виправиш. Не вірю, що політики, гасла, ходіння маршами спроможні щось змінити.
Зараз купити мультик дитині – нема з чого вибрати. Купити собі щось почитати – є один, другий, третій журнал і 28 000 журналів про все що завгодно, але не українською, хоч у назві дописка "Украина".
Моє завдання – отримати прихильність у медіа й поширити рух в офлайн. В онлайні ми виховаємо самі, а от якби масам у реалі більше про це розповідати – вони б так само у "Фокстроті" казали: "Хлопаки, це шо таке? Де українська мова?" Але мені говорив знайомий журналіст, що навряд нас хтось підтримає, бо мовна ситуація з медіа в Україні ще гірша, ніж із бізнесом.
А у сфері послуг?
– Ще складніше. Я цілком розумію й підтримую власників кав'ярень у тому, що персонал зобов'язаний по змозі спілкуватися мовою відвідувача. На Сході привчаю до української офіціантів великими чайовими.
Які останні найпоказовіші приклади?
– Міністерство юстиції закупило 4233 комп'ютери зі встановленою в них російськомовною операційною системою Windows. Значить, статистика інтернету отримала 4233 російськомовних користувачів. Але хто сказав, що за ними не сидять україномовні працівники? Їх ніхто не питав. Тому в межах України така статистика завжди брехлива.
"Балтика" на свої цифри опиралася. Ми почали наголошувати, що статистика не віддзеркалює дійсності. Проведіть, кажемо, опитування. Вони запустили: "На каком языке вы бы предпочли читать страницу "Балтика Украина?" Це, можливо, наймасовіше голосування у Facebook в Україні. Вони його ще й рекламували за гроші, щоб якомога більше людей голосували. Думали, оберуть російську. Але з майже 10 тисяч російську просили менш як три тисячі.
На якому етапі група "И так поймут" перебуває зараз?
– Аргументаційну базу постійно відточуємо. У розмовах тренуємо вміння переконувати. Серед активістів є судді, програмісти, художники. Різного віку, але здебільшого сформовані успішні люди. Багато киян, багато західняків, дуже мало зі Сходу, зате ті найвойовничіші.
Всюди не встигнеш, то ліпше налагоджувати зв'язок із китами ринку. Якщо зламаються кити – легше інших аргументувати. Бо коли конторка з 500 фанами сторінки починає розказувати, скільки людей їх читають – мені легко навести в приклад Watsons, колишню DЦ, яка з перейменуванням запустилася в соцмережах і вже має 45 000 прихильників, хоч пише довжелезні тексти і тільки українською. "Балтика", три тисячі? Що ви розказуєте? А Watsons? А "Київстар" 24 000? Не вмієте робити гарний контент – не спихайте на мову.
Кондитерська компанія Roshen змінила написи на упаковках з української мови на російську. В інтернеті поширився рух бойкотувати продукцію Roshen
В'ячеслав МОСКАЛЕВСЬКИЙ, 45 років, президент Roshen:
– Написи змінили, щоб заощадити на етикетках. Нам треба вижити, розумієте? У нас усього дві країни, що споживають шоколад, – Росія й Україна. В одній треба продавати на одній мові, в другій – на другій, у третій – на третій. Тому шукаємо мову, що зрозуміла і там, і там. Знаєте, є таке поняття "тролі"? Розумієте, мені нема коли цим займатися. Коли я піду на пенсію, теж писатиму якісь листи".
За тиждень від початку протестів проти русифікації продукції Roshen висловився власник корпорації міністр економіки та новообраний нардеп Петро Порошенко, 47 років:
"В мене є правило – не втручатися в діяльність компаній, акціонером яких я є. Це стосується і "Кореспондента", і "5 каналу", і Roshen. Сьогодні Roshen – це не просто бізнес, це один із брендів України в світі. Питання, що стосуються мови, суверенітету й територіальної цілісності – це державні питання. Тому я ініціював обговорення цієї теми на Раді директорів корпорації Roshen, у результаті якого мої аргументи були сприйняті: українські товари на українському ринку мають бути українською мовою. Це так само важливо, як і те, що в Україні має бути єдина державна мова – українська. Це моя позиція: вона була, є і буде незмінною."
Роман МАТИС, 34 роки, керівник руху "И так поймут":
– Обіцянку повернути українську мову на продукцію Roshen я сприймаю за належне. Далі працюємо з іншими "клієнтами". Настрій у нас спокійний. Розуміємо, що на зміну потрібен час, тому у продажу ще побудуть ці обгортки російською. Але прокоментував Порошенко дуже вчасно, бо активісти вже були готові поширювати наліпки "Рашен, ґоу гоум" по кіосках-магазинах. До речі, виведення боротьби з інтернету у реальне життя було б більшим ударом по політичній репутації Петра Порошенка, ніж по його фабриці.
2 
1
Коментарі
128