Мама виховувала нас із сестрою сама. Все, що в мені є хорошого, – від неї. Прищеплювала почуття незалежності й свободи. З батьком спілкувався мало. Він був страшним радянським начальником. Віктор Черномирдін свого часу був його підлеглим.
Мати не любила батька, бо він її бив. Говорила, що жити з нелюбом заради дітей – каторга.
Перші гроші заробив, розвантажуючи ящики з молоком у сусідньому магазині.
Мені пропонували хабарі. Найбільший – мільйон доларів. За приватизацію Кстовського нафтопереробного заводу. Не взяв. Заважали сором і страх. Страх, бо мав політичних опонентів, які рано чи пізно викрили б мене. Хоча ці гроші на той момент вирішили б усі проблеми – машини, квартири, поїздки за кордон, навчання дітей.
Репутація – це можливість заробити.
Борис Єльцин хотів мене одружити зі шведською принцесою Вікторією, щоб зміцнити російсько-шведські відносини. Він історії начитався. Принцеса Вікторія, до речі, дуже вродлива.
Марґарет Тетчер приїжджала в Нижній Новгород 1994-го. У книжці "Як керувати державою" написала цілий розділ про мене й Нижній Новгород. Я потім щороку до неї їздив у гості. На 80-річчі запитав, чому так цікавиться Росією? Відповіла: "Нас об'єднує втрата статусу супердержави. Тільки ми з цим змирилися, а ви досі – ні".
Головна політика Росії – це піар. Влада поводиться, як тінейджери, в яких почався період статевого дозрівання. Зовнішня агресія робиться, щоб доказати не світу, а громадянам Росії, що державу поважають і бояться. Насправді, не поважають, але бояться. Як морячка напідпитку, який зійшов на берег і гуляє по барах, ламаючи меблі.
Єльцин певний час хотів, щоб я став його наступником. Я був успішний губернатор, якому вдалося щось зробити в Нижньому: проклали 2 тисячі кілометрів доріг, відновили храми, забезпечили житлом військових. У цьому була причина високого рейтингу. А впав він тому, що мій прихід до Москви відбувався зі словами "Демонтуємо бандитський капіталізм!" Це було гасло боротьби з олігархами. А потім олігархат почав із нами інформаційну війну на знищення.
Мені не треба було йти в уряд, щоб стати президентом. Це було помилкою.
Так, я люблю жінок. Ну що з цим поробиш?
Діти тонко відчувають стосунки матері й батька.
Якщо народжуєш дітей – маєш за них відповідати. Негідники не ті, в яких народжуються діти від різних жінок, а ті, які вважають, що ніякої відповідальності за це не несуть. Якщо чоловік після народження дитини ніяк не допомагає жінці, втікає від неї, то він – закінчена сволота.
Старша донька Жанна важко сприйняла народження моїх дітей від Катерини Одинцової. Їй було 17. Вже розуміла, що серцю не накажеш. Я пояснив, що діти не винні в помилці батьків і мають право на щастя. Тому хотів, щоб вона спілкувалася з братом і сестрами. Вона зрозуміла мене.
Не можна нав'язувати дітям те, у що сам не віриш.
Люди в Росії перебувають у тотальному рабстві. Кожен, хто відстоює свої переконання, – на вагу золота.
Якби не пішов у політику, досі займався б фізикою.
Готовий, що поліція чи спецслужби можуть мене заарештувати, але зовсім не готовий, що вб'ють.
Маю недолік: не сімейна людина. Після роботи не поспішаю додому. Поганий батько – мало вовтузився з дітьми. Але тому, що менше сюсюкаю з ними, вони – небалувані.
Катастрофа, коли політик – імпотент. Тоді це злостива людина, яка ненавидить усіх і все.
Не хочу, щоб Путін повторив долю Каддафі. Хочу, щоб він помер щасливим пенсіонером.
Усі мої четверо дітей були незапланованими. По любові, але спонтанно.
Якщо мені скажуть: "Ти повинен забути про принципи, маєш холуйствувати, принижуватися, підкорятися" – ніколи не буду.
Не люблю, коли жінка ламає мене через коліно. І так щодня йду на роботу, як на війну. Коли приходиш додому, хочеться спокою і комфорту.
Проблема не в тому, що в мене багато жінок, а в тому, що робота – на першому місці. І це позначається на взаєминах у родині.
У мене немає і ніколи не було сімейного гнізда у традиційному розумінні. Гніздо – це коли о 8.00 разом прокинулися, о 18.00 повернулися з роботи, повечеряли, подивилися телевізор, лягли спати, і знову по колу.
З віком почав цінувати в жінці не сексуальність, а характер. У молодості був жертвою глянцевої пропаганди – стереотипи зовнішності мені й багатьом чоловікам нав'язували. Здавалося, що краса і сексуальність прощають усе. Тепер хочу, щоб моя жінка була добра, спокійна. Головне – не сука. Ненавиджу стервозних, жадібних жінок, які сприймають мене як бізнес-проект.
Подобаються вродливі жінки. Останнім часом став дивитися на зап'ястя. Здається, це дуже жіночна частина тіла. А раніше, як усі, на губи дивився. Губи – це сексуальність, доброта або злість, щирість або брехливість.
Я не метросексуал, який фанатично стежить за зовнішністю. Ось Діма Степанов, колишній чоловік дочки Жанни, був метросексуалом. Мене це напрягало. Він приділяв увагу своїй зовнішності більше, ніж моя дочка. Бантики якісь, хустки в кишенях – про шмотки міг говорити годинами. Чоловік має бути чистий, спортивний, бадьорий, енергійний, сильний, впевнений у собі. Без наворотів, без гламуру. Кажуть, жінки дивляться на взуття – це така дурість. Я б на їхньому місці на годинник дивився.
Старості боюся. Страшенно не хочеться бути немічним, несамостійним овочем. Для мене фізична форма і мізки – взаємопов'язані речі.
Регулярно займаюся віндсерфінгом. Щоб боротися з вітром, хвилею і сонцем, необхідно мати силу волі, витривалість. Вітер, якщо навчитися використовувати його силу, допомагає перемагати. А ось тенісом давно не займаюся – суглоб стерся, не можу грати.
"Мачизм" – коли використовуєш чоловічі якості, щоб укласти жінку в ліжко і довести, який ти крутий, як ти сам від себе тішишся. Я не мачо. Але секс люблю і не можу собі в цьому відмовити. Нормальний чоловік, жінок не колекціоную. Багато разів закохувався. І продуктом любові ставали діти.
Самостійність відчув десь у 10-му класі: вперше не прийшов додому ночувати. Був скандал.
Не знаю, що зі мною буде завтра, і готовий до всього. Життя – хаотичний процес. Не почуваюся особистістю, яка впливає на історію, як часто думають деякі політики. Я – піщинка, можливо, не найдрібніша в цьому океані, але все-таки – піщинка. Вона може опиратися в деталях, але глобально – не здатна змінювати життя і долю.
До моєї матері якось підійшла циганка. Наворожила, що її син буде всесвітньо відомою людиною. Мати сміялася.
Віра в Бога – річ дуже інтимна. Гидко, коли державні мужі, які колись сповідували атеїзм, тепер стоять зі свічками в церквах. Позують перед камерами.
Не вважаю себе серйозно віруючим. Для мене піти до церкви не означає поклонятися конкретному божеству. Скоріше обряд очищення. Церква – місце, де можна подумати про власні справи і вчинки. Про те, як житимеш далі.
Першу любов відчув у другому класі. Вона живе в Нижньому Новгороді, має сім'ю, дітей. Нізащо не одружився б із нею зараз. У нас зовсім інші уявлення про красу, про те, якою повинна бути дружина.
Порядна людина – та, яка не зраджує.
Люблю свій день народження, бо він збігається з днем народження Джона Леннона.
Без грошей немислима свобода. Це не єдине, звісно, що робить людину вільною. Але відсутність грошей призводить до повної залежності від зовнішніх обставин.
Дружба – це можливість для людей, не пов'язаних родинними відносинами, бути відвертими одне з одним. Дружні стосунки можуть бути навіть сильніші й глибші за родинні, хоча трапляється таке не часто.
У будинку має бути кішка. Це створює відчуття домашнього тепла.
Люблю, коли тарілки великі й пласкі. Можна не замислюватися, куди покласти їжу.
Гумор і інтелект взаємопов'язані. Велика рідкість – повний дурень із почуттям гумору. Як правило люди з почуттям гумору володіють гострим розумом.
У мене, звичайно, є страх. Страх смерті, наприклад. Страх втратити близьких людей. Повністю втратити здоров'я і стати безпорадним й обтяжливим. Є й менш значні речі, яких боюся. Наприклад, коли беруть кров із вени. Коли дають загальний наркоз, особливо спочатку. Або коли лікують зуби.
Мама привчала, що треба відстоювати свою думку, бути незалежним і самостійним. А тепер обурюється, що я лаю Путіна, який намагається в нас із вами відібрати свободу. Вона боїться, що він мене може вбити.
Кривавого Майдану в Росії можна уникнути. Для цього треба провести чесні вибори, припинити брехати по телебаченню і скасувати цензуру. Тоді люди вирішуватимуть свої проблеми на виборчих дільницях, а не на площах.
Що швидше Україна зрозуміє, що ДНР і ЛНР – це її Сектор Гази, то буде краще. Україна – найкорумпованіша країна Європи, навіть гірше, ніж Росія, на превеликий жаль. Приватна власність незахищена, фондовий ринок відсутній, страшна девальвація гривні. Тому потрібно зайнятися економічними реформами.
Якби я став президентом – повернув би Україні Крим.
Щоденник укладений на основі книжки Бориса Нємцова "Провинциал" та інтерв'ю політика.
1 
1
Коментарі