– Меня кинули, как лоха, – каже колишній президент України Віктор Янукович, 68 років, на прес-конференції в Москві 6 лютого. Розмова тривала 1,5 години.
Український журналіст нагадав, як 21 лютого 2014 року тодішній глава держави пообіцяв припинити збройне протистояння на Майдані. За три дні там загинули понад 80 осіб. Угоду між президентом і опозиційними на той час політиками підписали міністри закордонних справ Франції, Німеччини та Польщі. Представник Росії відмовився ставити підпис.
Наступного дня Янукович зник. Через п'ять днів виявилося, що він переховується в РФ.
– Тоді представником від Росії був Володимир Лукін, – говорить екс-президент. – Він мені сказав: "Невже ви вірите, що ці домовленості будуть виконані". Я відповів: "Усе, що ми підпишемо, буде виконуватися з обох сторін". На жаль, Лукін був правий. Мене обманули, зрадили. Або, як кажуть просунуті українські політики, кинули, як лоха
Лох – невпевнена у собі або надміру довірлива людина, що зазнає знущань і принижень співрозмовників. Слово з'явилося у 1970-х і спочатку вживалося переважно у кримінальному середовищі.
Є багато версій виникнення. Найімовірніша – це абревіатура. Розшифровується як "лицо обманутое хулиганами".
Серію "ЛОХ" мали номерні знаки автомобілів, зареєстрованих у Ленінградській області. Їхні власники приїжджали на продовольчий ринок в обласний центр і там часто потрапляли до рук шахраїв.
Також припускають іншомовне походження. У німецькій мові є вульгарні слова loch – "дірка" і arschloch – "анальний отвір". Єврейський вислів "Лох ін дер коп" – "дірка в голові" – вживали, коли йшлося про неуків, простаків. Із часом скоротився в їдиші до "лох". Тобто дурень.
Два значення слова "лох" подає 11-томний "Академічний тлумачний словник української мови", що виходив у 1970–1980 роках.
Перше – кущ або дерево родини маслинкових з вузьким сріблястим листям і запашними жовтими квітками.
Друге – самець лосося у період нересту.
Про жаргонне вживання слова не згадується.
"Ты знаешь, лох, сколько я посольств перемолотил за границей? – говорить персонаж повісті Юза Алешковського "Николай Николаевич". – В Берлине брал греческое и японское, а в Праге, сукой мне быть, – немецкое и чехословацкое. Но в Москве – ни-ни! Только за границей. Я ведь что заметил?! Когда прием и общая гужовка, эти послы становятся доверчивыми. В Берлине я с Феденькой-эмигрантом подъезжал к посольству на мерседес- бенчике. На мне смокинг и котел, чин-чинарем. Вхожу, по коврам в темных очках, по лестнице по запаху канаю в залу, где закуски стоят. На столе – поросята жареные, колбасы отдельные, в блюдцах фазаны лежат, все в перьях, век мне свободы не видать, если не веришь. Попробуй тут удержись… Слюни, как у верблюда, текут, живот подводит".
Це – одне з перших вживань слова "лох" у російській літературі. Розповідь ведеться від імені головного героя – кишенькового злодія, що влаштовується на роботу донором сперми в дослідницькому інституті. Твір написаний 1970-го. Автору тоді був 41 рік. Раніше відбував покарання у сталінських таборах. Потім писав дитячі казки і сценарії до кінофільмів. 1979-го виїхав до США, де живе досі.
"Щохвилини народжується лох", – сучасна українська версія популярної в США крилатої фрази. В оригіналі звучить як: There's a sucker born every minute. Означає, що пройдисвіти завжди зможуть знайти собі довірливих жертв.
Вважають, її ввів в обіг шоумен Фінеас Барнум (1810–1891). У його цирку демонстрували карликів, сіамських близнюків, бородату жінку та чоловіка з обличчям, повністю вкритим волоссям. Гастролі трупи супроводжувала агресивна рекламна кампанія.
За іншою версією, першим вислів почав використовувати шахрай Джозеф Льюіс (1850–1902), відомий за прізвиськом Голодний Джо. Він під вигаданим іменем заводив знайомства з багатіями, позичав у них гроші й зникав. Більшість соромилися звертатися до поліції. Серед жертв були генерал Джон Лоґан та ірландський письменник Оскар Вайлд.
Ганс Лох (1898–1960) – політик, очолював Ліберально-демократичну партію Німеччини та був міністром фінансів Німецької Демократичної Республіки.
Loch з ґельської – прісне озеро або велика морська затока. Мова поширена у гірських районах Шотландії. Найбільші озера країни – Лох-Ломонд і Лох-Несс. Друге знане у світі завдяки чудовиську Нессі, яке начебто періодично бачать у його водах.
Лохвиця – районний центр Полтавської області. Місто відоме з ХIV ст. Стоїть на річці Суха Лохвиця. Тутешній краєзнавець Олександр Панченко висловлює версію, що топонім походить від слов'янського слова "локва" – калюжа, болітце. Або ж від стародавньої назви "лохина" – кущика з роду брусничних, чи "лох" – дикої маслини.
"У ХІІІ столітті в околицях міста та прилеглій місцевості стали селитися втікачі від кочівників, – пише він у книзі "Лохвиччина. Мала енциклопедія". – Для захисту від набігів вони повиривали під землею так звані "льохи". Річка, яка майже висохла, в той час називалася Хвицею через свою покрученість. Можливо, від слів "льох" та "Хвиця" і набула назву Льохвиця, яка з часом перетворилась на Лохвицю. Від деяких старших місцевих жителів і тепер можна почути "Льохвиця".
8 
35413
Коментарі