Сильний страх уперше відчув 4-річним. Ночували в хаті маминої подруги. Прокидаюся зранку і не можу зрозуміти – де я, усе чуже навколо. А тут ще кіт на ліжку сидить. Накрив кота ковдрою, і страх зник. Коли боїшся – треба наступати першим.
Увагу публіки навчився привертати ще дитиною. Розповідав перед гостями віршик "А журавлі курли-курли". Букву "л" погано вимовляв, тому виходило: "А журавлі курви-курви". Мама з подругами сміються. Я побачив, що їм це подобається, і почав ще твердіше вимовляти.
Дитячу закоханість відчув у четвертому класі до однокласниці Мирослави Березовської. Називав її чомусь козою, ходив слідом, дражнився. Так проявляв свою любов. У під'їзді її батько зловив мене, дав по шиї.
Я був зіркою школи. Пародіював кіноакторів, кривлявся, викаблучувався. Шкільна трудовичка назвала мене блазнем. Я завівся, почав її смішити. Вона стримує сміх, починає гикати. Тримається рукою за живіт і падає на підлогу. Викликали "швидку". Мене на три дні вигнали зі школи, батько посадив під домашній арешт.
Руки не розпускаю після одного випадку. Нетверезий мужик у трамваї розстібнув ширінку. Кажу: "Чучело, заспокойся". А він: "Я тобі ніс відкушу". Я ж боксер, дав йому в писок. Він на кріслі відкинувся й не ворушиться. Мені недобре стало – я його, можливо, вбив. На щастя, все обійшлося. Тепер, якщо навіть мене вдарять, ще подумаю – чи давати здачу.
Стержнем родини завжди була мама. Прикро, що не був поруч, як помирала. Виступав із концертом на Закарпатті. Пішла з життя вночі, коли їхав до неї.
Якщо дитину обдуриш – вона тобі вже не повірить. Можна вигадати історію для гри, пожартувати, нафантазувати. А брехню діти відчувають одразу.
Щастя є, але це - лотерея. Не всім щастить
Автомобіля не хочу – він прив'язує. Люблю проїхатися трамваєм, автобусом. Бачу картини життя, які мене надихають. Хтось когось за руку тримає, хтось обіймає, хтось навмисне по ногах топче. Громадський транспорт – це завжди пригода.
Щастя є, але це – лотерея. Не всім щастить.
Є чоловіки, яких називаю "рвотним порошком". Мнямлить щось, нудить, не вміє розважити жінку, зацікавити її, розкрити.
Більшість жінок – практичні. У них на все знаходяться гроші – так повертають, що береться десь і на одяг, і на білизну, і на хліб.
Є жінки, які не кохають, у них усе на розрахунку. Від таких тримаюся осторонь. Вони або пережили моральну травму і все в душі похоронили, або мали жорстке виховання в сім'ї.
Є два кохання – перше і справжнє. У мене були обидва. Вперше закохався 23-річним в Ірину. Нас розлучив мій сценічний образ Левка Дурка. Вона дуже себе високо несла, бо були гроші. А коли в 1990-х з'явився Левко Дурко – не витримала. Соромилася, кричала: "Досить дурня валяти!", принижувала перед друзями. 2001-го поїхала до доньки в Італію й лишилася там.
Із другою дружиною Лідою довго працювали разом, їздили на концерти. Вперше відчув "вибух", коли побачив її у спільній гардеробній, як переодягалася. Із цього все почалося. Подарував їй перші підсніжники й освідчився. Сказав, що більше ніхто у світі не потрібен.
30-річна різниця у віці між нами не відчувається. Від мене не смердить старим цапом, я тримаю себе у формі.
Люблю цілуватися. Цілую жінку будь-де: на вулиці, на кухні. Буває, зловлю біля плити, не можу відірватися. Вона виривається.
Друзів у мене нема. Друг – це обов'язок. Це – завжди разом. Але є брат, якому довіряю, і маса приятелів.
Коли питають, скільки твій виступ коштуватиме, кажу: "А які в тебе є можливості?" Лагодити з людьми – дуже просто.
Грошей дуже не люблю. Не вмію з ними поводитись. Усі розрахунки робить дружина. Маю пенсію 1200 гривень, з них – 100 за "заслуженого".
У жінок на все знаходяться гроші - так повертають, що береться десь і на одяг, і на білизну, і на хліб
Грошей на здоров'я не варто шкодувати. Якщо навіть здоровий, то настає певний вік, коли треба в нього вкладати – їздити в санаторії, краще харчуватися.
Ненавиджу тих, хто не віддає боргів. Можу пробачити тобі ці гроші. Але не зникай, не уникай мене, не переходь вулицю, коли побачиш, давай про себе знати. Я ж усе зрозумію.
До старості прислуховуєшся. Чуєш зміни.
Уже не виступаю на сцені. Коліна не ті. Але в ліжку ще можу концерт давати.
Тексти почав писати після смерті батька. Це була трагедія. І прорвало мене піснею "Їду в Югославію". Бо батько був великий жартівник.
Коли артист виходить із квартири – він автоматично вже на роботі.
Починаю і закінчую день молитвою. Щонеділі ставлю свічечку за упокій мами й тата.
Люблю сісти в Карпатах на галявині й затихнути. Мама колись говорила: "Піду на річку Стрий, сяду. Бачу, як мишка в листі до зими готується – у неї справи є. Як пташка на дереві вовтузиться, мурашка в траві галузку тягне. А от приїхала машина. Жінка одразу розгорнула скатертину і канапки робить. Чоловік машину миє. Вони нічого не бачать". Тому і я їжджу на риболовлю. Але не ловити головне. Дивлюся, як велика риба погналася за маленькою.
Не може бути добре і потім знову добре, і ще далі – добре. Після "добре" обов'язково буде ямка.
3 
1
Коментарі