Дюплантіс може підняти світовий рекорд у стрибках із жердиною до нечуваної висоти

Як і Бубка, він має унікальне тіло

Шведський атлет американського походження 20-річний Арман Дюплантіс перевершив один із "вічних рекордів" світового спорту – у стрибках із жердиною. На 6 м 14 см стрибнув українець Сергій Бубка 31 липня 1994-го. Дюплантіс подолав висоту 6 м 15 см. Що це значить і що буде далі? Аби відповісти на ці запитання, слід повернутися в минуле.

До середини 1960-х світовий спорт перебував у періоді природного зростання. Атлети з різних країн завдяки генетичним здібностям і регулярним тренуванням оновлювали світові рекорди. Це тривало, доки вони не наблизилися до межі можливостей організму. Очевидно, що стрибати в довжину на 20 метрів чи бігати 100-метрівку за 5 секунд люди не будуть ніколи. Тож зростання рекордів, досягнуте завдяки зусиллям людських м'язів, рано чи пізно мало припинитися.

 

Це могло статися ще у 1970 роки.

Але процес затягнувся: спортсмени та їхні тренери робили все можливе, аби все-таки бити рекорди. І зайшли в цьому бажанні аж занадто далеко. Заради нового досягнення атлети вживали спеціальні медичні препарати, переливали кров, а жінки-спортсменки навіть вагітніли безпосередньо перед стартом,

аби організм звільнив у потрібний момент більше енергії. Про це написано томи наукових робіт і популярних публікацій. А організація, що бореться з допінгом уже не перше десятиліття, стала фактичним керівником світового спорту. Тож кожен новий рекорд викликає недовіру й має шанси бути скасованим, щойно виявлять факт вживання заборонених препаратів.

Але зростання рекордів зупинилося. Більшість світових досягнень тримаються десятиліттями. І коли хтось їх перевершує, це не стає проривом – тільки підтверджує правило. Серед цього стрибки з жердиною є винятком – зростання рекордів у цій дисципліні може поновитися. Цьому є дві причини.

Стрибки з жердиною – єдиний вид легкої атлетики, де у спортсмена, крім власного тіла, є "помічник" у вигляді жердини. Спершу снаряд виготовляли з дерева. Із цим "девайсом" атлети досягли висоти 4,5 метра, й на цьому все зупинилося. Довжини жердини у стрибках не обмежено. Можеш брати хоч 10-метрову. Але піднятися з нею нагору неможливо – максимальна довжина "хвату" жердини розташована на висоті 5 метрів.

 

Так би все й було, якби керівники міжнародної атлетичної федерації після Другої світової війни не дозволили виготовляти жердини з чого завгодно. Тоді і стався прорив. Спочатку були металеві, легші та зручніші. Їх можна було робити трохи довшими, спортсмени досягли майже 5-метрової висоти. А потім з'явився пластик, який, мов пружина, підкидав атлета і давав додаткові сантиметри.

Упродовж наступних 20 років рекорди у стрибках із жердиною регулярно росли. Але й тут була межа, перетнути яку зміг на початку лише Серій Бубка.

Сучасний стрибун із жердиною має поєднувати дві здібності – бігуна-спринтера, щоб максимально швидко розбігтися, та гімнаста, аби "скластися" і "розкластися" у повітрі в момент стрибка. Ці здатності поєдналися в Сергієві – вибухова швидкість давала йому змогу мати жердину на 20 сантимет­рів довшу, ніж у конкурентів. Тож нові рекорди були лише справою техніки, яку поставив йому перший же тренер. Згодом цей тренер написав купу наукових робіт, видаючи себе за творця рекордів луганчанина. Але більше таких унікумів тренеру на попадалося, тож усі його "наукові відкриття" виявилися марними.

Дисциплінованість і праце­здат­ність Бубки дали йому змогу стати чемпіоном світу у 20 років і потім ще майже два десятиліття залишатися королем стрибків. Він установив кілька десятків світових рекордів, що донедавна вважалися вічними. Аби перевершити, або хоча б повторити результати Бубки, треба мати таке саме унікальне тіло. Унікальне – для стрибунів із жердиною. Бо людей із подібною конституцією є скільки завгодно, проте масовість занять такими стрибками довгий час була практично нульова. Тому й кандидати на побиття рекордів не з'являлися. Справді, якщо здібного бігуна, плавця, футболіста чи боксера легко знайти на дитячих змаганнях, то де шукати стрибунів із жердиною?

Однак це сталося. Арман Дюплантіс за будовою тіла – практично копія Сергія Бубки. Плюс батько шведа – колишній стрибун із жердиною. Все зійшлося, і тепер маємо нового Бубку, який здатен розбігатися зі снарядом тої самої довжини. Чого очікувати від нього?

Усі, хто бачив виступи молодого українця, зауважували, що висоту він бере з колосальним запасом – у майже пів метра. Але ще в юні роки Сергій Бубка був прагматиком – бив рекорд лише на сантиметр і саме там і тоді, де це могло принести найбільше грошей. Доки він так заробляв, додаючи до рекордної висоти по сантиметру, юність разом із найкращими кондиціями минула. Зрілий Бубка хоч і вигравав усі можливі змагання, але рекорди бити вже не міг, перемагаючи суперників на досвіді.

 

А якби Бубка у 22 роки стрибнув на максимально можливу висоту? Можливо, його рекорд становив би не 6,14 на повітрі та 6,15 у закритому приміщенні, а 6,20, 6,30 чи навіть 6,40? Подивіться відео його виступів і переконаєтеся, що це не фантастика.

Шведу Арману Дюплантісу 20 років. На відміну від француза Рено Лавілені, який побив рекорд Бубки у приміщеннях у 28, він має всі шанси стати новим королем і підняти світовий рекорд до нечуваної висоти. А там, може, якісь нові жердини вигадають.

×