Ексклюзиви
Четвер, 21 жовтня 2021 09:40

"Якщо людині добре від того, що оточенню погано, це вже порушення психіки"

Не можу пройти повз, коли просять про допомогу.

Коли на Сквер волонтерів накинули оком забудовники, хотіли домовитися зі мною через знайомого військового. Той відповів: "То безбашенна дєвочка, вона нікого не боїться. Навіть не гайте часу. Суєтова мухи не образить, але на своєму стоятиме до кінця".

Відчуваю вигорання, якщо не можу когось врятувати. Ще важче, коли вилікувала, виходила, а потім самі в петлю лізуть чи стріляються. Тоді думаю, що зробила щось не так. Але допомагати не перестаю.

  Олена СУЄТОВА, 35 років, волонтерка. Народилася 2 серпня 1986 року в місті Лозова на Харківщині. Батько – інженер-механік, зараз пасічник, мати – керівниця відділу кадрів у податковій. Навчалася в Українському університеті фінансів і міжнародної торгівлі в Києві. Працювала маркетологом, співвласниця туристичної фірми. Наприкінці 1999 року почала займатися волонтерством. Організувала групи допомоги дітям-сиротам в інтернатах. Створила мотиваційний курс для школярів ”Уроки добра”. Від 2014-го допомагає українським військовим. Співпрацювала з фондами ”Повернись живим”, ”Народний тил”, ”Волонтерська сотня Госпіталь”, ”Госпітальєри”. Створила загальноукраїнські закупівлі для волонтерів на фронт. Створила Сквер волонтерів України і пам’ятник волонтерам. Переможниця конкурсу ”Жінка року-2014”. Співавторка антології ”14 друзів хунти”. У шлюбі. Чоловік 38-річний Олег займається клінічними дослідженнями. Виховують сина Лева, 2 роки. Улюблені книжки: ”Розвиток із центру” Андрія Антоненка, ”Пригоди майора Звягіна” Михайла Веллера. ”Мистецтво війни” Сунь Цзи. Фільм – ”Метод Хітча” Енді Теннанта. Хобі – вишивка і шиття, плавання, вирощування квітів, акваріумістика. Живе в Києві
Олена СУЄТОВА, 35 років, волонтерка. Народилася 2 серпня 1986 року в місті Лозова на Харківщині. Батько – інженер-механік, зараз пасічник, мати – керівниця відділу кадрів у податковій. Навчалася в Українському університеті фінансів і міжнародної торгівлі в Києві. Працювала маркетологом, співвласниця туристичної фірми. Наприкінці 1999 року почала займатися волонтерством. Організувала групи допомоги дітям-сиротам в інтернатах. Створила мотиваційний курс для школярів ”Уроки добра”. Від 2014-го допомагає українським військовим. Співпрацювала з фондами ”Повернись живим”, ”Народний тил”, ”Волонтерська сотня Госпіталь”, ”Госпітальєри”. Створила загальноукраїнські закупівлі для волонтерів на фронт. Створила Сквер волонтерів України і пам’ятник волонтерам. Переможниця конкурсу ”Жінка року-2014”. Співавторка антології ”14 друзів хунти”. У шлюбі. Чоловік 38-річний Олег займається клінічними дослідженнями. Виховують сина Лева, 2 роки. Улюблені книжки: ”Розвиток із центру” Андрія Антоненка, ”Пригоди майора Звягіна” Михайла Веллера. ”Мистецтво війни” Сунь Цзи. Фільм – ”Метод Хітча” Енді Теннанта. Хобі – вишивка і шиття, плавання, вирощування квітів, акваріумістика. Живе в Києві

Хотіла стати лікаркою або журналісткою. Бо перші рятують людей, а другі відновлюють справедливість. Якраз тоді вбили Георгія Ґонґадзе. Батьки, знаючи, що я влізаю в будь-який заміс, сказали журналістиці категоричне "ні". Тепер виплескую цей потенціал у блогах.

Кожна душа має місію. Якщо людина стала щасливою, реалізувалася в дітях чи покликанні, смерть сприймається легше.

У кожній людині, навіть найгіршій, живе добро. Коли розмовляю з кимось, то найперше звертаюся до того добра. Якщо людині добре від того, що оточенню погано, це вже порушення психіки.

У вишиванці відчула себе, немов у бронежилеті

У нас удома багато вишитих рушників, ікон. Це дає розуміння, що протягом сотень років жінки мого роду так само закладали цінності в символи.

Першу сукню вишивала рік. Створювала свій візерунок, шукала тканину, вишивала, кроїла, зшила. Наділа її 1 вересня 2014-го. Відчула себе, немов у бронежилеті. Щось подібне було, коли торкалася вишиванок прабабусі. Це магія.

Віра – це сила, що дає можливість пройти свою місію до кінця.

Випікання хліба – таїнство на рівні з вишивкою й молитвою. Постійно згадую, як це робить бабуся: бере алюмінієвий тазик, пів відра борошна, робить лунку, кидає туди яйце, кружку сироватки, сіль. Замішує руками і притому розповідає, як готувати, як поводитися на кухні, у відносинах.

Батьки навчили не відставати від себе вчорашньої, бути в постійному русі. А я їх – не зважати, що скажуть люди, не боятися змін.

Найкращий секс – коли є кохання. Цей симбіоз дає відчуття повноцінного життя. Вмотивована коханням людина заряджена світлом. Тоді вона дає собі раду в темні часи.

Багато підлітків живуть у неповних сім'ях або там, де є зради. Замість того щоб хтось із батьків розказав, що таке зрада і чим це погано, розповідають, який поганий батько чи мати. Так формується матриця: всі чоловіки – козли, жінки – стерви. Це штампи, які не викорінюються.

Найкращий секс – коли є кохання

Найкращий секс – коли є кохання. Цей симбіоз дає відчуття повноцінного життя. Вмотивована коханням людина заряджена світлом. Тоді вона дає собі раду в темні часи.

В університетські роки мене постійно перепитували: "Ти накурена?" Бо постійно усміхалася й була привітною. Багато хто думав, що я сектантка. Тепер цього менше, тому що ретельно добираю своє оточення.

Можу підійти до дівчини на вулиці та сказати, що вона красива. Якщо незнайома людина плаче, обов'язково спитаю, чим можу допомогти. Більшість такого сахаються.

У студентські часи в гуртожитку до мене зайшов хлопець, який дуже подобався. Вирішила, що на тому емоційному підйомі зроб­лю сальто просто в коридорі. І от я, замість того щоб обняти його, розганяюся, відштовхуюся від стіни, не розраховую сили й падаю. Ще трохи позустрічалися й залишилися друзями.

Чоловік – абсолютний інтроверт. На десятій зустрічі запропонував одружитися, хоча ми ще й не цілувалися. Я йому додаю емоцій, а він періодично мене приземлює. Наш фундамент – це спільні цілі та цінності, повага, довіра й кохання.

 

Волонтерство можливе, коли в тебе є надлишок емоцій, сну, їжі, грошей. Якщо чогось не вистачає, рано чи пізно доведеться йти до лікарів. Не відчуваєш, що черпаєш із дна чаші. А коли вичерпав, настає крайня точка. Багатьох не стало, бо в один момент вирішили, що не боротимуться за себе.

Материнство – це терези. На одній чаші – все важко. Не належиш собі, не можеш виспатися, набутися. На другій – щастя, що створила Всесвіт. Тобі усміхаються найпрекрасніші очі. Друге завжди переважує.

Дитина стала найпершою цінністю в системі. Але це не те, заради чого я живу. Моє завдання – виховати, дати максимум знань, умінь, передати цінності. Далі – це його життя.

Материнство – це терези. На одній чаші – все важко. На другій – щастя, що створила Всесвіт

Вмію заробляти, знаю, як монетизувати зусилля, вибудувати бізнес, накопичувати. Можу познайомити двох людей, які разом укладуть мільйонні угоди. Але відсотків за це не прошу. Якби не чоловік, стала б черницею-самітницею.

Страх – це неможливість діяти.

Першу книжку напишу про жінок на війні. Про дівчинку-волонтерку, про дружину бійця, матір бійця, про жінку, яка йде воювати. Хочу, щоб над нею не плакали, а відчули справжню силу жінки, її надможливості й силу її кохання. А в другій книжці переповім різноманітні романтичні та еротичні пригоди.

Зараз ви читаєте новину «"Якщо людині добре від того, що оточенню погано, це вже порушення психіки"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі