Ексклюзиви
Пʼятниця, 11 жовтня 2013 13:45
Олександр Стукало
Олександр Стукало
Олександр Стукало

Складна мова

На вулицях чи в барах багатомовного Києва яку тільки мову не почуєш. Українську в усіх її варіантах та видозмінах. А виходиш покурити в центрі міста – і неодмінно надибаєш як не англомовного, то поляка. Коли пощастить – ще й німця. А як дуже пощастить – то й росіянина з правильною російською. Вона тішить вухо завдяки артикуляції, якої у київському варіанті нема й не буде.

Вчора пощастило натрапити на полячку. Ми великою компанією святкували завершення чергового робочого дня, пили пиво та співали пісень. А вийшовши на вулицю, зауважили двох дівчат. Одна з них говорила крученою російською з польським акцентом, інша відповідала російською з акцентом київським. Оскільки друга з мовного погляду цікавила мене менше, звернувся до першої. Польською. Вона почала відповідати російською. На прохання розмовляти польською й не напружуватися дівчина так і зробила, але ненадовго. До нас підійшов мій товариш, який теж заговорив до неї польською: як умів, з помилками, повільно, добираючи слова, часом – важко й довго. Нам обом хотілося повправлятися в мові, яку кожен десь якось учив, потім підзабув, а зараз, випивши пива, прагнув пригадати.

Полячка – здається, Катажина, хоч я не певен – усіляко віднаджувала нас від затії пригадування її мови. Час від часу вона взагалі не розуміла, чому ми так стараємося говорити польською. ­Переконувала, що це дуже складно: і мова надто складна, й писати нею складно, "особенно о кресковане, зед и ер зед, никто не понимает, никто". Я казав, що писати польською вмію та й букви складні розрізняти на письмі свого часу навчили. Катажина часто виправляла нас російською:

–?Так не говорят, я не знаю, что это значит.

А потім почалося найцікавіше. Наша нова знайома ніяк не могла втямити, чому в Україні всі розмовляють російською.

Я понимаю, у вас была история, Советский Союз. У нас в Польше тоже часто говорили по-русски, но теперь, теперь у нас говорят по-польски, а у вас здесь очень часто можно услышать русский, почему – я не понимаю! Вы же не Россия, но у вас много русского языка!

–?Я не знаю украинского, мне сложно его понимать, – казала вона між роздумами на тему двомовності. – Я понимаю, у вас была история, Советский Союз. У нас в Польше тоже часто говорили по-русски, но теперь, теперь у нас говорят по-польски, а у вас здесь очень часто можно услышать русский, почему – я не понимаю! Вы же не Россия, но у вас много русского языка!

Над нами й між нами поступово й повільно густішав морок непорозуміння. І я, і мій товариш намагалися далі переконати нову знайому, що розуміємо польську. Катажина далі перебивалася з однієї мови на іншу. Ми говорили про поїзди, про літаки, про те, що в Польщі нелегко доїхати далеко залізницею, ­потім – знову про російську мову, потім – знову про Україну.

Я уявляв майже казкову картинку: ось ми, двоє українців, стоїмо й говоримо польською з полячкою. Ось вона – полячка, яка не хоче розмовляти польською в Україні з двома українцями, які до неї звертаються польською. І ми нібито маємо переконати її в тому, що польська мова – не така й складна, що з нами можна й треба говорити рідною, а не російською. Але постійно робимо це неправильно. Бо вже випили пива та й, зрештою, давно вчили мову, а тепер просто хотіли собі нагадати. А перед нами зненацька постало інше завдання, й ми тепер мусимо розмовляти правильно, бо Катажина після кожного нашого хибного слова переходить на російську й питає, чому в нас тут теж усі говорять російською. Так, ніби кожна наша помилка – це виправдання для неї, виправдання для її гаданої ввічливості. Для цих нічних переходів звідти туди. Для постійних смикань між однією, де складно розібратися з діакритикою, й іншою, яка колись була і там, і там, але тепер ні там, ні там їй нібито не місце.

Не знаю, чим завершилася ця неочікувана розмова, це присмеркове випробування. Я пішов, докуривши й усвідомивши, що правильної польської від мене дочекатися складно. Мій друг лишився. Здається, коли я виходив, він починав співати "Єще Польска нє зґінела", переходячи до важчої захисної артилерії. До того, що ніколи не було російським

Зараз ви читаєте новину «Складна мова». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

56

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода