Ексклюзиви
Неділя, 27 травня 2012 12:00
Олег Шама
Олег Шама
Олег Шама

Порнократія

У продавщиці нічного магазину за сотню метрів від мого будинку днями сталося щось страшне. Вона, завжди діловита, з тих-ото "не мешайте, я считаю", сиділа за прилавком, розмазуючи сльози і помаду по обличчі. Коли я попросив продати сигарет, вона повільно подивилася на мене - її очі одразу видали кількість алкоголю, яким вона, мабуть, пробувала впоратися зі своїм нещастям. Із підсобки вибіг охоронець, тицьнув мені пачку Kent'у і скривився так, ніби я розглядав за його спиною жінку, яка загубила весь свій одяг.

Я тоді міг бути подібним до глядача порно. У ній справді була якась роздягнутість. А в моєму погляді - очевидно, неделікатність. Вона безсоромно показувала себе такою, як є. А я так само безсоромно на неї дивився. Бо порно - це не лише збуджені органи. Це те, де все можна.

Хто зна, що їй так боліло того вечора. Але за пару днів вона вже знову була продавщицею і розраховувалася зі мною так, ніби в голові розв'язувала непрості математичні рівняння, а я їй у цьому точно не допомагав. Якби я тоді не бачив у її очах хмільного відчаю, ніколи б не подумав, що такі люди можуть аж так не ховати свої слабкості.

У ній була якась роздягнутість. А в моєму погляді - очевидно, неделікатність. Вона безсоромно показувала себе такою, як є. А я так само безсоромно на неї дивився

Проте, що там продавщиця, коли згадати, що довелося мені побачити кілька років тому в сауні для чоловіків. А точніше сказати для чоловіків, яких минулої неділі гамселили в Києві біля метро "Дарниця". Чому я опинився у тій сауні, пояснювати складно, а отже це виглядатиме лукаво. І, напевне, менш цікаво у порівнянні з тим, кого мені там довелося зустріти. Так-от, товариш, який мене туди потягнув, пішов собі митися, а я, посилаючись на випите до цього, залишився чекати його за барною стійкою біля входу. За якісь 5-10 хвилин біля мене намалювалися трійко розпарених хлопців, які дискутували про правильність московського й київського патріархатів. І де! У гей-сауні! Випили по пиву й розбрелися у напівмороці. Усе б нічого, якби за моєю спиною не було роздягалки. Бо коли я відчув там шарудіння, автоматично озирнувся. І закляк. Переді мною взувався один із тих дискутантів у довгій чорній рясі. Поправив на грудях хреста, надів на голову скуфійку, і, зловивши мій погляд, знизав плечима, мовляв, а шо такого? Потім розрахувався з барменом і пішов собі у ніч.

- У вас сьогодні карнавал? - спитав я у бармена, бо саме були різдвяні свята.

- Та ні, це справжній батюшка, - відповів хлопець за стійкою. - Він у нас часто буває.

Аж ніяк не хочу звинувачувати чи викривати духовних пастирів. Я просто побачив, що вони - теж люди. А їхні слабкості бувають сильнішими за їхню уніформу. І ще варто подумати, хто з нас більший грішник: отець, який запрацювався так, що не встиг перевдягнутися, чи я, який витріщився на його слабкість.

Проте, що там батюшка. Два останні роки я живу в суцільній порнократії. Люди, яких я не обирав керувати моїм життям, а натомість вони це роблять, показують свої слабкості де хочуть і як хочуть. Враження таке, що зони, які відповідають за сором у їхніх головах, просто відсутні. Одне задоволення, як у мишей Павлова.

Написав "порнократія" і подумав: хороша метафора. А потім згадав, що в університеті мені розказували про хтиву дружину одного з римських імператорів, до якої приліпилося назавжди це слово. Вона мала все, що хотіла, і навіть право на слабкість - призначати пап зі своїх коханців. За 60 років 12 пап. По п'ять років на кожного. Як зараз у нас президентський термін.

Католицькі мудреці виправдовуються, мовляв, церква пережила таке, отже вона справді сильна. Нам би їхні голови. Бо поки що ми мучимося з найбільш щирим, бо найбільш сп'янілим і найбільш безсоромним президентом. І найближчі два з половиною роки на то нема ради.

Зараз ви читаєте новину «Порнократія». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

10

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода