Фото: MedBlog

"Так минуло життя. Що було головним? Мабуть, хірургія. Операції на стравоході, легенях, особливо на серці робив хворим, яким загрожувала смерть часто в умовах, коли ніхто інший їх зробити не міг; особисто врятував тисячі життів. Працював чесно. Не брав грошей. Звісно, у мене були помилки, іноді вони закінчувалися смертю хворих, але ніколи не були наслідком легковажності чи недбалості. Хірургія була моїм стражданням і щастям", - писав у своєму щоденнику видатний український кардіохірург Микола Амосов. Лікар, який врятував тисячі життів і до 80 років не випускав скальпеля з рук, сам мав хворе серце. Воно зупинилося від другого інфаркту 12 грудня 2002 року. Щоденні пробіжки, гімнастику, вправи з гантелями 89-річний Амосов не відміняв до кінця життя.

Геніального кардіохірурга, філософа, всесвітньо відомого письменника, батька української біокібернетики Миколу Амосова справедливо називають видатним українцем. Хоча народився Микола Михайлович на російській Вологодщині, світової слави він зажив в Україні. Його насичене життя завжди було наповнене науковими пошуками й надзвичайними відкриттями.

Мати виховувала сина самотужки, жили бідно. Проте Амосов отримав два дипломи - інженера і медика. Влітку 1941 року Микола Михайлович потрапив до фронтового шпиталю, що переміщався на конях полями битв. Його команда за війну прийняла понад 40 тис поранених.

 

З 1947 по 1952 рік працював головним хірургом Брянського облздороввідділу. Тоді ж почав широко займатися грудною хірургією, вів велику наукову роботу.1952 року Амосова запросили до Київського інституту туберкульозу для керівництва спеціально створеною клінікою торакальної хірургії. 1953-го Микола Михайлович захистив докторську дисертацію.

Перші спроби допомогти дітям з важкими вадами серця були зроблені ним 1955 року. Перша вдала операція, здійснена за допомогою амосовського апарату штучного кровообігу, відбулася в 1960-му. 1962 року Амосов винайшов штучні клапани для серця, що мають антитромботичні властивості.

 

Gazeta.ua пропонує кілька здорових порад від геніального Миколи Амосова

У більшості хвороб винні не природа і не суспільство, а тільки сама людина. Найчастіше він хворіє від ліні і жадібності, але іноді й від нерозумності.

Не сподівайтеся на медицину. Вона непогано лікує багато хвороб, але не може зробити людину здоровою. Більше того, бійтеся потрапити в полон до лікарів! Часом вони схильні перебільшувати слабкості людини і могутність своєї науки, створюють у людей уявні хвороби і видають векселя, які не можуть оплатити.

Щоб стати здоровим, потрібні власні зусилля, постійні і значні. Замінити їх нічим не можна. Людина, на щастя, настільки досконалий, що повернути здоров'я можна майже завжди. Необхідні зусилля зростають у міру старіння людини і поглиблення хвороб.

 

Скільки бачиш людей, що пішли у хворобу! Вони носять її як коштовність, як виправдання всіх своїх невдач в житті, як підставу вимагати у оточуючих жалості і поблажливості.

Величина будь-яких зусиль визначається стимулами, стимули - значимістю мети, часом і ймовірністю її досягнення. І дуже шкода, але ще і характером. На жаль, здоров'я, як важлива мета, постає перед людиною, коли смерть стає близькою реальністю.

Для здоров'я однаково необхідні чотири умови: фізичні навантаження, обмеження в харчуванні, загартовування, час відпочинку і вміння відпочивати. І ще п'яте - щасливе життя! На жаль, без перших чотирьох вона здоров'я не забезпечує.

 

Природа милостива: достатньо 20-30 хв фізкультури на день, але такої, щоб задихнутися, спітніти і щоб пульс почастішав вдвічі. Якщо цей час подвоїти, то буде взагалі чудово.

Кажуть, що здоров'я - щастя вже саме по собі. Це не вірно. До здоров'ю так легко звикнути і перестати його помічати. Однак воно допомагає домогтися щастя в сім'ю і роботу. Допомагає, але не визначає. Правда, хвороба - вже точно нещастя.

Микола Михайлович із керівницької посади пішов з етичних міркувань. "Якщо у хворого станеться ускладнення, його рідні скажуть: це тому, що оперував старий. Він вважав, що бути директором хірургічного інституту і не оперувати — аморально. Тож пішов, чудово розуміючи, в якій самотності опиниться після цього", — згадувала донька Амосова Катерина.

Амосов також ніколи не прилаштовувався і не співав дифірамбів радянській владі. Попри це його шанували — і в СРСР, й у світі. 1962–го Амосов став членом–кореспондентом Академії медичних наук СРСР. 1969–го — Української академії наук. Був Героєм праці, заслуженим діячем науки. Чотири рази ставав депутатом Верховної Ради СРСР, але нарікав, що його обтяжували порожні розмови.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вчений-етнограф, монах і волонтер: зупинилося серце видатного українця Олексія Долі

 

Своє бачення щодо майбутнього України виклав своїй книзі "Ідеологія для України". "Куда идти – только на Запад, к созреванию, к стандартам Северной Америки. В США стекаются умы со всего света. Притом, что они же, американцы – идеалисты: запрещают курить и убивать животных. Еще и выбирают умных президентов. На Россию заглядываться не стоит. Будущее ее туманно". Видатний лікар також є автором низки популярних книг: Думки і серце, Записки з майбутнього, Штучний розум, ППГ 2266 (Записки польового хірурга), Здоров'я і щастя дитини, Подолання старості й інших, які набагато випередили свій час.

2008 року за результатами опитування громадської думки Амосов був визнаний другою людиною, після Ярослава Мудрого, яку удостоїли звання великого українця всіх часів.

×