Ексклюзиви
Субота, 18 лютого 2012 10:00
Наталія Павленко
Наталія Павленко
Наталія Павленко

Нестайко. Без ексклюзиву

- Усе добре, - пишу нові п'єси, - каже Всеволод Нестайко. Я подзвонила привітати улюбленого письменника з 82-річчям. Він бадьоро дякує, а я радію, що можу чути його голос.

- Ти можеш зустрітися з будь-ким. Вибирай, - сказала мені редактор, коли брала п'ять років тому на роботу.

Зупинилася на художникові Анатолію Василенку. Він класний карикатурист. Кілька ліній - і готовий вайлуватий дядько чи носата тітка. А які коти в нього виходять: жирні, задоволенні життям. Але Василенко мені милий ще й тим, що ілюстрував книжки Нестайка. Після зустрічі дарує картину: кіт сидить на дашку й дивиться на зорі, завбільшки як його очі.

Можеш зустрітися з будь-ким. Вибирай

За кілька місяців запити мої зростають: хочу зустрітися із самим Нестайком. Тремтячими пальцями набираю номер.

І тут голос, наче рідний вже давним-давно. Він розпитує, хто я, чи маю дитину, яка вона і як навчається. Зізнаюся, що досі перечитую його книжки. Навіть слова виписала, щоб застосовувати в матеріалах. Моє улюблене - "укошенячила". Так Нестайко пише про кицьку, яка всиновила левеня.

Зустріч усе відкладалася, і побачилися ми з письменником тільки через кілька років. Він не сказав нічого, що не читала б у його попередніх інтерв'ю. Повторював речі, які звик казати нашій братії. Але вперше я не засмутилася, що не матиму ексклюзиву.

Защеміло через інше. Сивий чоловік із гарною, наче аж з військовою виправкою жартував, відповідав на питання, але очі були, як у того котика на картині: великі й сумні. Письменник мене майже не бачив.

 

Зараз ви читаєте новину «Нестайко. Без ексклюзиву». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

28

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода