Цьгорічні читачі українських новин могли звикнути до слова "снайперка". В минулі роки українці мали час призвичаїтись до державної посади під назвою "прем'єрка". Повна форма - прем'єр-міністр - не дуже надається до видозміни на жіночий манер, а от фемінітив від скороченої - "прем'єр" - прижився. Старе питоме слово "правителька" з першого разу звучить звично, натомість до неологізму "президентка" якийсь час довелось би звикати, бо з незвички ріже слух. Від чого це залежить, і чи кожна назва професії та роду заняття потребує жіночого відповідника?
"З фемінітивом насправді все просто - усе в наших руках. Мені байдуже, які слова є в словниках, а яких немає - вони там колись будуть, якщо треба", - пише користувачка соцмережі Lena Pavlova.
"Зі словниками у нас як із державою - настільки бюрократичне і застаріле, що доводиться все робити самим. Слова з'являться у мові, коли їх почнуть вживати живі люди на вулицях. З'являться вони з подачі медіа - і це не тільки преса і реклама, а й соцмережі. Добре б, якби люди книжки читали - бо там над словами інколи працюють. Фемінітив ще шукає свої форми, і часто деякі звучать неадекватно, як на фото з підручника "Гендер для медій". Мало я бачила журналістів, яких гребе, що там у підручниках пишуть. Ці підручники від медіа існують так само окремо, як література від спілки письменників. Хоча обидві сторони стараться. Але мені дуже подобається слово "авториця" з вуст Bohdan Zavitiy і да, воно емоційно забарвлене і не всіх авторок стосується;) А у вас є улюблені фемінітиви?", - запитує Олена і додає для підказки ілюстрацію з типовими в цьому випадку суфіксами:
5 
1
Коментарі